Розвиток видобувної галузі в Україні переходить на новий рівень: від традиційних вуглеводнів до стратегічних проєктів із видобутку літію та титану. Основним механізмом для залучення великих інвестицій стають Угоди про розподіл корисних копалин(УРП). Для громад, на чиїх територіях працюватимуть інвестори, цей механізм несе як нові можливості, так і специфічні виклики.

Команда ГО «НОВА Енергія» презентує Policy Brief «Як громадам отримати належне від угод про розподіл продукції (УРП)» – документ містить аналіз правових особливостей цього інструменту та практичні рекомендації для ОМС.

Податкові особливості УРП: що варто врахувати ОМС

Головна відмінність УРП від класичного спецдозволу полягає в індивідуальному договірному режимі. Це безпосередньо впливає на місцеві бюджети :

• Земельні платежі та екологічний податок: На відміну від звичайної моделі, в межах УРП ці податки зазвичай не сплачуються до місцевого бюджету, оскільки замінюються механізмом розподілу продукції на користь держави.
• Рентна плата: Громади продовжують отримувати свою частку ренти, проте варто враховувати, що для УРП часто встановлюються пільгові (знижені) ставки.
• Соціальні інвестиції: Законодавство не зобов’язує інвестора до фінансування соціальних проєктів автоматично. Такі зобов’язання мають бути чітко прописані в тексті самої угоди.

Дослідження виявило системну проблему: відсутність обов’язкового адресного інформування громад про запуск проєктів УРП. Яскравим прикладом став конкурс щодо літієвої ділянки «Добра» (Кіровоградська обл.). У січні 2026 року переможцем обрано консорціум Dobra Lithium Holdings JV (Techmet та The Rock Holdings) із плановими інвестиціями $179 млн.

Органи місцевого самоврядування Добровеличківської громади не були поінформовані про цей процес офіційними каналами на етапі підготовки конкурсу. Це обмежує спроможність громади завчасно оцінити екологічний вплив та сформувати перелік потреб для включення в угоду.

Практика реалізації чинних УРП (зокрема Зінківської та Угнівської) демонструє різні моделі взаємодії:

1. Модель активного діалогу: У Чернеччинській громаді (Зінківська УРП) за 2023–2024 роки було реалізовано проєкти на суму близько 3,6 млн грн (модернізація ФАПів та ліцеїв). Тут громада залучалася до погодження планів робіт.
2. Ризики нерівномірного розподілу: Угнівська УРП охоплює 16 громад, проте у 2023–2024 роках соціальні інвестиції (близько 6,6 млн грн) були зосереджені переважно в одній громаді. Це свідчить про необхідність координації дій між сусідніми ОМС.

Практичні кроки для ОМС

Для захисту інтересів територій та забезпечення ресурсної справедливості ми рекомендуємо наступний алгоритм:

• Системний моніторинг: Регулярно відстежувати оголошення в газеті «Урядовий кур’єр» та на порталах Міненерго і Мінекономіки щодо нових конкурсів УРП.
• Використання права на участь у Комісії: Закон дозволяє залучати представників ОМС до Міжвідомчої комісії з питань УРП (стаття 5). Громада має ініціювати це право самостійно, не чекаючи запрошення.
• Офіційні запити: Звертатися до Міненерго, Мінекономіки та інвесторів щодо надання витягів з угод у частині соціальних та екологічних зобов’язань. Прозорість контрактів є однією з ключових рекомендацій останньої валідації ІПВГ 2025 для України.
• Інституціалізація відносин: Передбачати принципи співпраці з видобувними компаніями у Статутах громад та підписувати меморандуми з чітким посиланням на УРП як правову підставу.

Угоди про розподіл продукції — це складний, але перспективний інструмент розвитку. Успіх проєкту залежить від переходу від моделі «інвестор-держава» до тристороннього партнерства за участі громад. Лише проактивна позиція ОМС, базована на фактах та правовій грамотності, дозволить забезпечити реальну ресурсну справедливість на місцях.

Нижче ви можете ознайомитися з повним текстом Policy Brief для ОМС

Матеріал підготовлений ГО «НОВА Енергія» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. 

Зміст матеріалів заходу та озвучених думок є відповідальністю ГО «НОВА Енергія» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

Повномасштабна війна завдала Україні безпрецедентних збитків. Згідно з Четвертою оцінкою збитків і потреб України (RDNA4), підготовленою урядом України спільно зі Світовим банком, Європейською комісією та ООН, прямі фізичні збитки від російської агресії станом на 31 грудня 2024 року оцінюються у 176 мільярдів доларів США, а загальна потреба у відновленні та реконструкції впродовж наступного десятиліття — у 524 мільярди доларів. Такі втрати охоплюють критично важливі сектори економіки та чинять надзвичайний тиск на державний бюджет.

На тлі цих викликів видобувний сектор набуває особливого стратегічного значення для відновлення та енергетичної безпеки країни — і водночас залишається зоною підвищених ризиків. Вплив бойових дій на галузь є вкрай нерівномірним: значна частина родовищ нафти, газу та корисних копалин, а також видобувна інфраструктура розташовані в окупованих або прифронтових районах, де регуляторний нагляд та збір даних суттєво обмежені. За офіційною оцінкою Першого віце-прем’єр-міністра і Міністра економіки України, вартість критичної сировини на тимчасово окупованих і прилеглих до бойових дій територіях становить близько 350 мільярдів доларів США — що наочно демонструє, які ресурси перебувають під загрозою і скільки важить питання прозорого управління ними.

Водночас масштаби руйнувань і концентрація публічних ресурсів, спрямованих на відновлення, додатково загострили давні корупційні ризики, зокрема в енергетиці та видобувному секторі. 2025 рік ознаменувався низкою резонансних розслідувань, інституційних потрясінь і посиленим парламентським контролем за врядуванням у галузі. Ці події підтвердили: ризики залишаються гострими і потребують системного реагування паралельно з відновленням.

Саме тут на перший план виходить Ініціатива щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях (ІПВГ). Понад 50 країн світу вже використовують її стандарти — і отримують відчутні результати у підвищенні ефективності управління сектором. Україна приєдналась до ІПВГ у 2013 році, однак має ще реалізувати важливі кроки на шляху до амбітних цілей. Реалізація антикорупційних заходів у рамках Стандарту ІПВГ допоможе посилити прозорість, підзвітність та якість врядування у видобувному секторі — не формально, а системно. Громадянське суспільство є не спостерігачем цього процесу, а його рушійною силою: саме організації, активісти, дослідники та місцеві громади здатні забезпечити реальний контроль, підтримати впровадження змін і не дати реформам загальмувати. Нижче — конкретні кроки, де ця роль є визначальною.

1. Зміцнення правових та регуляторних рамок

Розширення регуляторного охоплення

Необхідно оновити Закон України «Про запобігання корупції», включивши до переліку суб’єктів, зобов’язаних розробляти антикорупційні програми, суб’єктів господарювання, що провадять видобувну діяльність.

Обов’язкові антикорупційні програми

Слід внести зміни до чинного антикорупційного законодавства, щоб зобов’язати всі видобувні підприємства — насамперед державні — розробляти антикорупційні програми та публікувати їх на власних вебсайтах і в інших відкритих ресурсах. Для недержавних підприємств доцільно заохочувати добровільне прийняття та оприлюднення таких програм.

Угоди про розподіл продукції (УРП)

Важливо просувати законодавчі зміни, що дозволять публікувати угоди про розподіл продукції, забезпечать участь органів місцевого самоврядування у відповідних комісіях та сприятимуть розбудові потенціалу місцевих органів влади для включення соціальних зобов’язань до таких угод.

Підвищення прозорості закупівель

Необхідно усунути прогалини, через які правила державних закупівель не застосовуються до закупівель за УРП, та забезпечити наявність пов’язаних із УРП закупівель державних підприємств в електронних системах закупівель.

Інституційна спроможність для впровадження ІПВГ

Для координації практики дотримання вимог щодо розкриття інформації в секторі та моніторингу виконання рішень доцільно створити потенціал через національний секретаріат або наявний директорат у Міністерстві енергетики. Така структура має об’єднувати всі урядові установи, що мають повноваження у видобувному секторі, компанії галузі та — що особливо важливо — групи громадянського суспільства. Участь організацій ГС у Багатосторонній групі зацікавлених сторін з імплементації ІПВГ (БГ ІПВГ) є не формальністю, а гарантією незалежного громадського контролю над дотриманням зобов’язань щодо прозорості.

2. Поліпшення розкриття інформації та звітності

Прозорість бенефіціарної власності

Видобувні компанії мають бути зобов’язані розкривати інформацію про своїх кінцевих бенефіціарних власників, включно з політично значущими особами, незалежно від рівня власності. Механізми перевірки таких даних слід посилити, а санкції за неточне розкриття — переглянути та зробити дієвими.

Публікація аудиторських звітів та звітів про дотримання вимог

Необхідно запровадити обов’язкове публічне розкриття звітів про податкові аудити, висновків екологічних аудитів та звітів про моніторинг після завершення проектів — для підвищення рівня підзвітності.

Розкриття інформації про пов’язані сторони державних підприємств

Державні підприємства мають включати до своїх звітів інформацію про бенефіціарних власників постачальників, підрядників та переможців тендерів на закупівлю — з урахуванням відповідних порогових значень вартості контрактів.

Покращення майбутніх звітів ІПВГ в Україні

Слід забезпечити розбивку даних за компаніями та типами платежів для всіх істотних видобувних компаній і поступово перейти від стандартної звітності за даними сектору до підходу, заснованого на оцінці ризиків.

3. Доступність даних та практика відкритих даних

Автоматизація та інтеграція платформ відкритих даних

Урядові платформи даних мають бути підтримані для автоматизованого розкриття інформації відповідно до вимог Стандарту ІПВГ 2023 року. Інтеграція порталу ІПВГ з іншими урядовими системами дозволить зменшити розрізненість даних та поліпшити інформаційний потік.

Особливу увагу слід приділити посиленню співпраці з Державною службою геології та надр України як ключовим органом, відповідальним за геологічну інформацію, ліцензування та реєстри використання надр. Підвищення прозорості, взаємодії та своєчасного розкриття даних, якими управляє ця установа, є надзвичайно важливим для поліпшення регуляторного нагляду, зменшення ризиків корупції та забезпечення надійності розкриття інформації у видобувному секторі.

Машиночитані формати

Вся відкрита інформація — особливо та, що стосується антикорупційної діяльності, — має публікуватися у відкритих, машиночитаних форматах для можливості публічного аналізу.

4. Розбудова потенціалу та залучення зацікавлених сторін

Навчання та семінари

Слід продовжувати розбудову потенціалу членів Багатосторонньої групи зацікавлених сторін (БГ ІПВГ), державних органів та інших учасників щодо антикорупційних вимог, бенефіціарної власності та методологій відкритих даних.

Участь громад і організацій громадянського суспільства

Місцеве врядування та залучення громади до прийняття рішень — особливо в управлінні ресурсами надр та нагляді за соціальними й екологічними наслідками видобутку — є не просто бажаним, а необхідним елементом системного антикорупційного підходу. Організації громадянського суспільства мають відігравати активну роль у моніторингу виконання соціальних зобов’язань за угодами про розподіл продукції, перевірці відкритих даних, а також у публічному адвокуванні прозорості на місцевому рівні. Саме ГС є тим незалежним актором, який не дозволяє реформам залишатися лише на папері.

Інституційна стійкість Секретаріату ІПВГ

Ключову роль у підтримці реалізації цих кроків має відіграти Національний секретаріат ІПВГ. Україна має попередній досвід інтеграції функцій ІПВГ до структур центрального уряду після завершення донорської підтримки у 2015–2018 роках. Однак воєнні умови та подальші інституційні зміни продемонстрували вразливість таких механізмів.

Забезпечення довгострокової стійкості Секретаріату ІПВГ в умовах повномасштабної війни та післявоєнного відновлення вимагатиме поступового переходу від переважно донорського фінансування до збільшення державного фінансування та відповідальності. Міжнародний досвід свідчить: поетапні гібридні моделі, які поєднують видатки з державного бюджету з обмеженою в часі донорською допомогою та чітким інституційним мандатом, мають вирішальне значення для збереження безперервності впровадження ІПВГ і зменшення ризиків залежності в середньостроковій перспективі.

Альтернативні інституційні варіанти — зокрема розміщення Секретаріату в структурі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства або Державної служби геології та надр України — потребують окремого аналізу з огляду на відповідні повноваження у сфері врядування надрами та критичної сировини. У будь-якому разі чітка міжвідомча координація є неодмінною умовою ефективної роботи.

Видобувний сектор України стоїть на перехресті двох критичних процесів — відновлення та боротьби з корупцією. Ці процеси не можна розділити: без системної прозорості та підзвітності ресурси, призначені для відбудови країни, ризикують бути розпорошеними або розкраденими, а довіра інвесторів — підірваною саме тоді, коли вона найбільш потрібна. Громадянське суспільство в цьому контексті — не стороннній спостерігач, а невід’ємна частина механізму контролю, без якого жодна реформа не матиме тривалого ефекту. Видобувний сектор характеризується значною роллю державних підприємств, що залишаються центральними гравцями у видобуванні та управлінні ресурсами, однак водночас є найбільш вразливими до ризиків врядування та політичного впливу. Для приватних та іноземних інвесторів, що працюють в умовах воєнного часу, ключовими викликами є безпекові ризики, обмежений доступ до фінансування та регуляторна невизначеність. Досвід великих видобувних проєктів засвідчує: відступ від вимог прозорості та участі громадськості підриває довіру інвесторів і спричиняє тривалі суперечки — що є неприйнятним у нинішніх умовах.

ІПВГ у цьому контексті — не черговий звітний механізм, а точка збірки системних реформ. Інструменти ініціативи дозволяють водночас вирішувати кілька завдань: посилювати прозорість діяльності державних компаній, забезпечувати розкриття інформації про бенефіціарну власність, контракти та закупівлі, запроваджувати ризик-орієнтований підхід до звітності, залучати громади та підвищувати довіру інвесторів.

Реалізація цих заходів відповідає не лише вимогам Стандарту ІПВГ, але й принципам ініціативи Open Government Partnership (OGP), у межах якої Україна взяла на себе зобов’язання щодо відкритості даних, підзвітності органів влади та залучення громадян до процесів ухвалення рішень. Синергія між ІПВГ та OGP створює комплексну рамку реформ, яка поєднує прозорість, цифровізацію та громадський контроль. Саме така інтегрована модель управління природними ресурсами може стати фундаментом стійкого відновлення та європейської інтеграції України.

Бездіяльність несе конкретні ризики: корупційні схеми у видобувному секторі деформують держбюджет, позбавляють громади належних доходів від ресурсів, відлякують відповідальних інвесторів та ускладнюють євроінтеграцію. Натомість послідовна реалізація антикорупційних заходів — зміцнення правових рамок, розкриття інформації, відкриті дані та інституційна спроможність — здатна перетворити видобувний сектор на надійний двигун відновлення і показовий приклад реформ. Для цього потрібна не лише політична воля органів влади, а й наполеглива адвокаційна робота, незалежний моніторинг і публічний тиск з боку громадянського суспільства.

Час діяти — зараз: поки відновлення тільки набирає обертів, а інституційні рішення ще не прийняті остаточно. Саме цей момент є найкращою можливістю закласти правила, що визначатимуть управління стратегічними ресурсами України на роки вперед — і забезпечити, щоб ці правила реально виконувались.

У січні 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування» №3703-IX, який зобов’язує всі територіальні громади розробити або оновити свої статути. Це можливість закласти фундамент для реальної, а не декларативної демократії на місцях. Саме в цьому контексті Громадська організація «Нова Енергія» супроводжує розробку статутів двох громад і підготувала аналітичний огляд «Інструменти демократії в Україні» у межах проєкту «Інституційна основа місцевої демократії Чупахівської та Липоводолинської громад Сумської області» (2025–2026). Формуючи матеріали для робочих груп, які працюють над проєктами статутів, команда організації зіштовхується з типовим викликом: інформації про інструменти демократії багато, але вона розпорошена десятками публікацій різних організацій. Робочі групи змушені витрачати тижні на пошук і систематизацію — замість того, щоб зосередитися на адаптації механізмів під специфіку своїх громад.

Мета дослідження – систематизувати діючі та перспективні форми участі громадян в управлінні на місцевому рівні, проаналізувати їх нормативне закріплення, практику застосування та існуючі бар’єри. Але унікальність цього дослідження не тільки в систематизації. Ми пропонуємо застосовувати інструменти демократії також для процесів, які традиційно залишалися поза увагою — наприклад, для відбору проєктів на фінансування суб’єктами господарювання, для забезпечення справжньої участі громадськості в оцінці впливу на довкілля та стратегічній екологічній оцінці, для захисту від підконтрольності влади місцевому бізнесу.

Результати цього дослідження мають особливу цінність у поточному контексті. Воєнні дії в Україні ускладнюють роботу місцевих органів і ослаблюють зв’язок влади з громадянами, тому вдосконалення механізмів участі потрібне як ніколи. Низька поінформованість і недовіра ускладнюють відновлення довіри, але практичний інструментарій, запропонований у дослідженні, допомагає адресувати ці виклики. Крім того, політика інтеграції України в Європейський Союз вимагає дотримання принципів відкритості, підзвітності та залучення громадян. Дослідження зазначає, що, згідно з вимогами переговорів про вступ до ЄС (розділ 22 «Політика згуртування»), участь громади в ухваленні рішень про витрати бюджетних і інвестиційних ресурсів має нормативне підґрунтя. Таким чином, для громад Сумщини — як і інших українських громад — упровадження інструментів демократії є кроком і до внутрішнього посилення самоврядування, і до відповіді на європейські стандарти управління.

Цей документ має чітко прикладний характер: він створений як «дорожня карта» для громадських активістів та владних структур при розробці чи оновленні статутів та процедур участі. В ньому поєднано опис класичних інструментів (закріплених у законодавстві та вже апробованих) з оглядом інноваційних практик, які ще не мають юридичної основи, але демонструють успіх у громадському житті. Такий баланс дозволяє громадам обирати між усталеними і новими формами участі, залежно від власних потреб і контексту.

Що ми з’ясували:

• Більшість громад мають інструменти участі лише на папері. У статутах — загальні фрази, без процедур. Тому навіть коли люди хочуть ініціювати рішення — не знають, як.
• Слухання, петиції, ініціативи, бюджети участі — працюють, якщо є політична воля. Там, де її немає — усе зводиться до формальностей, які імітують участь, але не дають реального впливу.
• Інструменти без зворотного зв’язку викликають недовіру і вбивають мотивацію. Люди не бачать результату своєї участі і більше не беруть участі у прийнятті рішень.
• Молодь, ВПО, літні люди — часто виключені з процесів. Через технічні бар’єри, юридичну невизначеність або відсутність адаптованих механізмів залучення.
• Війна змінила демографію громад і умови комунікації. Гендерний дисбаланс, відтік населення, обмеження через безпеку роблять класичні форми участі складними і вимагають нових підходів.

Аналіз показав, що інструменти місцевої демократії в Україні набувають поширення, але нерівномірно і часто лишаються недостатньо формалізованими. Зокрема, деякі громади вже експериментують з такими механізмами, але без закріплення у статутах вони ризикують застосовуватися ситуативно. У громадах із активною діяльністю великих компаній, особливо видобувних, демократичні інструменти стають критично важливими – адже саме вони визначають якість місцевого управління та можливість справедливого розподілу доходів від ресурсів.

Дослідження ГО «Нова Енергія» пропонує не просто аналітичний огляд, а практичний довідник для громад. Враховуючи виявлені бар’єри, у ньому сформульовані рекомендації та шаблони статутних положень, які допоможуть уникнути типових помилок і відразу впроваджувати механізми участі з урахуванням складних умов. Реалізація цих рекомендацій дозволить громадам більш ефективно оновити свої статути, підвищити прозорість влади та залучити мешканців до розбудови спільного майбутнього.

Аналітичний звіт підготовлено в рамках проєкту «Інституційна основа місцевої демократії Чупахівської та Липоводолинської громад Сумської області», який реалізується ГО “НОВА Енергія” за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження». 

Україна входить у 2026 рік із амбітними планами: стати ключовим гравцем європейської енергетичної безпеки та глобальних ланцюгів постачання критичної сировини. Проте успіх цих планів залежить не лише від обсягу інвестицій, а й від того, чи зможе держава трансформувати механізм Угод про розподіл продукції/корисних копалин  (УРП) із «режимного об’єкта» на прозорий інструмент партнерства.

Команда ГО «НОВА Енергія» презентує Policy Brief «Угоди про розподіл продукції в Україні: як посилити участь громад і підзвітність держави та інвесторів». Це документ-візія, що пропонує Уряду та Парламенту дорожню карту виходу з кризи довіри у видобувній галузі.

Символом нової епохи став конкурс на розробку літієвої ділянки «Добра» на Кіровоградщині. Перемога консорціуму Dobra Lithium Holdings JV (Techmet та The Rock Holdings) із плановими інвестиціями у 179 млн доларів — це потужний сигнал для ринку.

Проте цей же кейс підсвітив головну «больову точку» системи: місцева громада дізналася про конкурс не від державних органів, а від громадських активістів. Коли стратегічні рішення приймаються за зачиненими дверима, навіть найперспективніший проєкт ризикує наштовхнутися на соціальний спротив. Наш Policy Brief пропонує рішення — Протокол раннього сповіщення, який зробить громаду повноцінним учасником процесу ще до підписання угоди.

У червні 2025 року Україна пройшла третю валідацію Ініціативи щодо забзепечення прозорості у видобувних галузях (ІПВГ), отримавши високі 85,5 бали. Це підтверджує нашу відданість реформам навіть у часи війни. Проте серед 11 рекомендацій міжнародних експертів чітко звучить вимога: розкриття повних текстів контрактів та додаткових угод.

Нинішня ситуація, коли закупівлі за УРП виведені з-під дії закону «Про публічні закупівлі», створює простір для маніпуляцій із «компенсаційною продукцією» (cost oil). Ми адвокатуємо за поступове повернення закупівель видобувних компаній у поле Prozorro, що дозволить місцевому бізнесу стати підрядниками у великих проєктах, а державі — ефективно контролювати витрати.

Дослідження «НОВОЇ Енергії» виявило феномен «горизонтальної нерівності». На прикладі Угнівської УРП ми бачимо, як із 16 громад вигоду отримує лише одна. А в рамках Зінківської УРП соціальні інвестиції часто транслюються як допомога у межах меморандумів, хоча насправді є прямим договірним зобов’язанням інвестора.

Наш Policy Brief адресований широкому колу осіб, які приймають рішення:

• Кабінету Міністрів України та Міністерствам: для синхронізації екологічної та економічної політик;
• Народним депутатам: для внесення змін до профільного Закону №1039-XIV;
• Органам місцевого самоврядування: як інструмент захисту інтересів мешканців;
• Міжнародним донорам: як орієнтир для підтримки реформ у сфері публічних фінансів.

Ресурсна справедливість — це запорука сталого розвитку. Без «соціальної ліцензії на видобуток» від громад Україна не зможе повноцінно реалізувати свій потенціал у секторі критичної сировини. Наш Policy Brief — це пропозиція до діалогу. Переглядайте наш Policy Brief та долучайтеся до обговорення:

Матеріал створено ГО «НОВА Енергія» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «НОВА Енергія» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР 一 Єднання.

Чи стають реформи реальними, якщо про них не говорити простою і зрозумілою мовою? В епоху, коли даних більше, ніж часу на їх осмислення, саме комунікація визначає, чи стане ініціатива корисною для людей, чи залишиться лише набором цифр.

Нова Комунікаційна стратегія ІПВГ на 2026–2028 роки, розроблена командою ІПВГ у партнерстві з Міністерством енергетики та ГО «НОВА Енергія», базується на усвідомленні того, що без ефективної комунікації реформи залишаються «невидимими» для кінцевого бенефіціара — українського народу. Пріоритетом на наступні три роки визначено партисипацію (активну участь) та ресурсну справедливість. 

ІПВГ — це інструмент, який гарантує, що багатство українських надр буде використано прозоро та справедливо на благо кожної громади та майбутніх поколінь. ГО «НОВА Енергія» залишається надійним партнером у цьому процесі, забезпечуючи інтеграцію інновацій та експертну підтримку на кожному етапі шляху до повної прозорості та підзвітності видобувного сектору України.

Громади, що мають чіткий план, завжди на крок попереду не лише у баченні майбутнього, а й у можливостях залучення ресурсів. Саме тому робота над стратегіями розвитку сьогодні є значно більшою, ніж формальне виконання вимог законодавства. Стратегія розвитку громади стає фундаментом для публічних інвестицій, державних субвенцій і міжнародної технічної допомоги, без яких неможливе системне відновлення та довгостроковий розвиток.

Днями відбулися перші зустрічі робочих груп у Недригайлівській та Андріяшівській громадах. Разом із місцевими жителями, представниками органів місцевого самоврядування та профільними експертами ми розпочали роботу над стратегічними цілями громад. Саме від цього етапу залежатиме не лише розвиток громад у найближчі роки, а й їхня спроможність залучати фінансування вже у наступному бюджетному циклі.

Україна поступово переходить до європейської моделі управління ресурсами, в основі якої лежить логіка публічних інвестицій. У цій моделі працює Європейський Союз та багато країн світу: будь-яке фінансування (державні субвенції, міжнародна технічна допомога чи інші інструменти підтримки) має бути чітко обґрунтоване та підтверджене системою планувальних документів. Ключовими серед них є стратегія розвитку громади та план заходів з її реалізації.

Саме стратегія розвитку визначає довгострокові пріоритети громади, а план заходів — конкретні кроки для їх досягнення. Разом ці документи формують основу, на яку громада може спиратися, щороку обґрунтовуючи потребу в публічних інвестиціях у форматі щорічних середньострокових планів публічних інвестицій (СПІ). Тому надзвичайно важливо, щоб стратегія розвитку була не формальним документом, а продуманим і узгодженим інструментом планування.

Відповідно до чинної Державної стратегії регіонального розвитку, громади наразі розробляють стратегії до 2027 року. Водночас цей часовий горизонт є недостатнім для повноцінного стратегічного бачення, тому вже на етапі розробки закладається перспектива продовження стратегій до 2034 року. Такий підхід дозволяє поєднати державні та регіональні пріоритети з реальними потребами громади і баченням її жителів, зробивши стратегію справді довгостроковим документом розвитку.

Ключові результати:

• Фасилітація: під керівництвом експерта ГО «НОВА Енергія» учасники структуровано обговорили ключові виклики у сферах ЖКГ, екології, економіки та соціальної політики. 
• Методологічна підтримка: робочі групи отримали чіткий алгоритм формування стратегічних цілей відповідно до вимог чинного законодавства та принципів європейської інтеграції. 
• Координація секторів: забезпечено комунікацію між профільними напрямами для створення цілісної стратегії розвитку, а не набору розрізнених галузевих програм. 

Розроблені стратегії стануть основою для системного відновлення громад і подальшої участі у міжнародних програмах підтримки та розвитку. Помилки на початковому етапі можуть коштувати громаді втрачених можливостей у наступні роки. Ми допомагаємо сформувати цей фундамент, щоб громади могли впевнено планувати відбудову, залучати фінансування та реалізовувати проєкти, які відповідають реальним потребам людей.

Заходи відбулися в межах реалізації проєкту «Шлях до ЄС: зміцнення спроможності громад Сумщини», що реалізується ГО «НОВА Енергія» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом».

Онлайн-круглий стіл про громадську участь в укладанні та виконанні угод про розподіл продукції (УРП) став практичним майданчиком для відвертої розмови  не з позиції формальних норм, а з точки зору того, як цей інструмент працює в реальності. Захід, організований ГО «НОВА Енергія», зібрав експертів, представників громад, бізнесу, медіа та міжнародних проєктів і фактично зафіксував системну проблему: участь громад у процесах УРП в Україні існує на папері, але не в управлінській практиці.

Чинне законодавство передбачає кілька каналів залучення органів місцевого самоврядування до процесів укладання та виконання УРП. Представники ОМС можуть бути включені до складу Міжвідомчої комісії з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції; сама комісія зобов’язана погоджувати проєкти угод з громадами, на території яких планується діяльність; крім того, комісія має право залучати до консультацій представників громадськості та експертів. Однак, як наголошували учасники круглого столу, жоден із цих механізмів системно не використовується.

На практиці громади дізнаються про УРП тоді, коли конкурс уже проведено, угоду укладено, а інвестор або оператор звертається до органу місцевого самоврядування для отримання додаткових дозволів чи вирішення земельних питань. Саме в цей момент починається комунікація — пізня, фрагментарна і позбавлена можливості впливу на умови самої угоди.

Окрему увагу під час круглого столу приділили поточному стану УРП в Україні. Наразі реально діють лише дві угоди, ще одинадцять перебувають у призупиненому стані. Водночас держава продовжує підготовку нових ділянок до конкурсів: тривають нові конкурсні процедури, один із конкурсів уже має визначеного переможця, хоча сама угода ще не укладена. Саме цей етап, за оцінкою учасників дискусії, є критичним для того, щоб змінити логіку взаємодії з громадами — але поки що таких змін не відбувається.

Експертка з питань прозорості видобувних галузей Олена Агапова прямо назвала проблему: держава не виконує власні повноваження щодо залучення місцевого самоврядування.

«Ми бачимо, що чинне законодавство наразі радше формально передбачає можливість участі громад і органів місцевого самоврядування в роботі міжвідомчої комісії з питань УРП — за згодою. Однак у реальності, як уже зазначалося, такої практики, на жаль, не було.», — зазначила вона.

На її думку, ключовим завданням для органів державної влади є не створення нових норм, а реалізація вже чинних — із паралельним підвищенням спроможності громад, методологічною підтримкою та поясненням їх ролі в цих процесах.

Водночас круглий стіл показав, що інструменти для більш змістовної участі громад уже частково існують. Радниця проєкту GovTech від GIZ Світлана Мізіна звернула увагу на можливості Порталу ІПВГ — зокрема, на інструменти планування, розрахунку рентних платежів і моніторингу соціальних проєктів. За умови системного використання ці інструменти можуть допомогти громадам перейти від інтуїтивного діалогу з операторами до аргументованої розмови на основі даних.

Практичний бізнес-кейс представила компанія ДТЕК Нафтогаз — оператор Зінківської УРП. Представники компанії розповіли про підхід, який суттєво відрізняється від поширеної практики разових соціальних проєктів «на запит». Компанія укладає з органами місцевого самоврядування меморандум, у якому прямо зазначається зв’язок співпраці з конкретною УРП, а також формує та погоджує з громадою річний план робіт і бюджетів. Це дозволяє громадам заздалегідь розуміти, на які ресурси вони можуть розраховувати, і інтегрувати їх у власні стратегічні документи.

Ще один показовий кейс прозвучав у виступі засновника інформаційного агентства nadra.info Володимира Бойка, який звернув увагу на фундаментальну диспропорцію у вимогах до прозорості різних інструментів надрокористування.

«В аукціонах я можу бачити перелік усіх, хто їх ініціював, а також рішення щодо погодження ділянок, які передбачаються для геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки, наприклад. Натомість щодо угод про розподіл продукції Міністерство економіки відмовляється навіть надати перелік тих, хто звернувся із заявами про ініціювання УРП. Тобто, з одного боку, у нас є перелік ділянок, які можуть бути надані в користування на умовах УРП, але замість оприлюднення конкретних даних і параметрів — зокрема щодо заявок або інвестиційних пропозицій конкретних учасників конкурсу — ця інформація залишається закритою», — підкреслив він.

За його словами, обсяг публічної інформації щодо УРП визначається не законом, а фактично розсудом органу виконавчої влади. Це виглядає парадоксально, адже держава є стороною угоди, а отже її дії та зобов’язання мають бути публічними.

У підсумку учасники круглого столу дійшли спільного висновку: проблема громадської участі в УРП полягає не у відсутності норм, а у відсутності політичної та управлінської волі перетворити ці норми на обов’язкові процедури. Саме тому в межах заходу було озвучено ідею підготовки спільної заяви від громадських організацій, експертів і органів місцевого самоврядування з вимогою забезпечити реальне залучення громад до процесів укладання та виконання УРП, зокрема на етапі підготовки нових угод, який координує Міністерство економіки України.

Круглий стіл показав: вікно можливостей для зміни підходів до УРП ще відкрите. Але без публічності, процедур і системної участі громад цей інструмент і надалі залишатиметься закритим і конфліктогенним — замість того, щоб працювати на розвиток територій, для яких він формально створювався.

Захід організований  ГО «НОВА Енергія» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. 

Зміст матеріалів заходу та озвучених думок є відповідальністю ГО «НОВА Енергія» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

У чотирьох громадах Сумщини: Андріяшівській, Лебединській, Недригайлівській та Чупахівській — провели опитування жителів і місцевого бізнесу. Його провели, щоб зрозуміти, які питання для людей є пріоритетними та що потребує першочергових рішень. Жителі говорили про повсякденні речі, які напряму впливають на якість життя: дороги, можливість працювати в громаді, доступ до послуг, зручність і безпеку громадських просторів. Окремо звучала потреба в зрозумілій комунікації — люди хочуть знати, які рішення ухвалюються і чому.

Саме ці  відповіді стануть основою для розробки стратегій розвитку громад. І хоча кожна громада має свої особливості, люди мислять не категоріями «реформ» чи «інтеграцій», а через повсякденний досвід — зручність, доступність, зрозумілість рішень і відчуття перспективи.

«Хочеться розуміти, що відбувається в громаді і чому приймаються ті чи інші рішення», – так узагальнено описували свою позицію жителі під час опитування.

Люди говорили про потребу відкритості влади, доступу до інформації, можливості долучатися до обговорень. Для багатьох це і є показник сучасної громади – коли тебе не ставлять перед фактом, а пояснюють і запрошують до діалогу. Саме так працюють громади в європейських країнах, і саме цього все частіше хочуть мешканці Сумщини.

Окремо звучала тема комфорту і доступності. Жителі наголошували, що розуміють розвиток громади не лише як ремонти чи великі проєкти, а зручність і комфортність у повсякденному житті, можливість дістатися до послуг, швидко пересуватися громадськими просторами, відчувати себе включеним у життя громади незалежно від віку чи стану здоров’я.

«Важливо, щоб було зручно всім – і літнім людям, і батькам з дітьми, і людям з інвалідністю і переселенцям», – зазначали респонденти в опитуваннях.

Ці відповіді напряму лягають в основу європейського підходу до розвитку інклюзивності та безбар’єрності. І саме ці принципи дедалі частіше обговорюються під час роботи над стратегіями розвитку громад.

Свою позицію висловив і місцевий бізнес. Підприємці говорять про важливість простих і зрозумілих умов для роботи. Там, де є робочі місця і передбачувані правила, люди рідше замислюються про переїзд.

«Якщо тут буде робота і зрозумілі умови, люди не будуть виїжджати», – так висловлювалисвої очікування представники місцевого бізнесу.

Саме тому під час підготовки стратегій експерти разом із громадами дивляться ширше: не лише на соціальний захист чи утримання існуючої інфраструктури, а на те, як зробити громаду місцем можливостей. Це ще одна важлива європейська цінність – розвиток замість виживання.

Звісно, громади Сумщини перебувають у складних умовах: прифронтовий регіон, безпекові ризики, відтік населення. Але результати опитувань показують, що навіть у таких умовах люди думають про майбутнє і хочуть впливати на нього. Десь активніше, десь обережніше, але цей запит звучить у кожній громаді.

«Хочеться, щоб нашу думку враховували, а не згадували вже після ухвалених рішень», – так формулювали свої очікування жителі різних громад.

Результати опитування лягли в основу подальшої роботи над розвитком громад. Євроінтеграція — це не окремий розділ і не термін, а спосіб мислення: думати про людину, про справедливі правила і про те, як наша громада буде жити завтра. 

Матеріал підготовлено в межах проєкту «Шлях до ЄС: зміцнення спроможності громад Сумщини», що  реалізується ГО “НОВА Енергія”  за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження»

Розвиток видобувних галузей України, дедалі частіше вимагає застосування  механізму угод про розподіл продукції (УРП), як інструменту залучення інвестицій в сектор та соціально-економічний розвиток територій. Проте багаторічний досвід застосування цього інструменту свідчить про наявність суттєвих бар’єрів для громад, на територіях яких ведеться видобуток. Команда ГО «НОВА Енергія» продовжує роботу над тим, щоб принципи прозорості та врахування місцевих інтересів стали невід’ємною частиною реалізації таких угод.

На основі детального аналізу правових рамок УРП, 13 укладених угод та комунікації з представниками понад 200 громад, ми зафіксували низку системних прогалин. Основними викликами залишаються інформаційна асиметрія (коли громади дізнаються про діяльність на своїй території випадково, переважно на етапі початку робіт з боку компанії оператора) та законодавчі колізії, що виключають закупівлі операторів УРП із системи Prozorro. Це обмежує можливості для місцевого бізнесу та знижує рівень громадського контролю.

Координація зусиль та адвокація на державному рівні

Для того, щоб перетворити результати наших напрацювань на конкретні управлінські рішення, ми ініціювали низку кроків у межах робочої взаємодії з державними інституціями.

23 грудня 2025 під час публічного обговорення результатів третьої Валідації ІПВГ України було анонсовано публічне обговорення дослідження “Громадська участь в укладанні та моніторингу угод про розподіл продукції (УРП)” підготовлене ГО «НОВА Енергія» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. 

Час та місце анонсу були вибрані не випадково. Саме прозорість угод про користування надрами отримала найнижчий бал в Україні за результатами Валідації (лише 30% зі 100 можливих). Напрацьовані аналітичні висновки стали основою для фахової дискусії щодо системних прогалин у громадській участі, залученості місцевого населення й ОМС, публічності угод про розподіл продукції.

Зокрема, в межах обговорення було порушено такі ключові питання, ідентифіковані під час проведення дослідження:

1. комунікаційні практики та наявні кейси взаємодії видобувних компаній із територіальними громадами;
   
2. відсутність належного інформування громад про проведення конкурсів та укладення УРП на їхніх територіях;
   
3. ризики маніпуляцій навколо виконання соціальних зобов’язань компаній-інвесторів;
   
4. відсутність прив’язки соціальних проєктів до конкретних територіальних громад (КАТОТТГ), на території яких реалізуються УРП;
   
5. відсутність у публічному доступі текстів додаткових угод до УРП, укладених у 2021 році;
   
6. скасування зобов’язання щодо публікації істотних умов угод, укладених після 15.02.2022 року. Попри те, що нові УРП після 2022 року не укладалися, громади на територіях яких наразі проводяться конкурси, фактично позбавлені можливості здійснювати середньо- та довгострокове планування власного розвитку;
   
7. питання легітимності проведення конкурсів на УРП без залучення представників органів місцевого самоврядування;
   
8. виключення угод про розподіл продукції зі сфери дії Закону України «Про публічні закупівлі», що унеможливлює перевірку виконання вимог щодо підтримки місцевого бізнесу.

Обговорення цих питань під час Валідації підтвердило релевантність результатів дослідження та їхню практичну цінність для формування подальших рекомендацій у межах процесів ІПВГ та державної політики у сфері надрокористування.

Ми також надіслали офіційне звернення до Міненерго з пропозицією включити питання обговорення результатів аналізу та рекомендацій звіту до порядку денного першого засідання Багатосторонньої групи зацікавлених осіб (БГ ІПВГ) у 2026 році. Це дозволить винести проблемні питання громад на рівень стратегічного обговорення.

Досвід показує, що за умови належного інформування громади здатні до проактивних дій. Так, Добровеличківська громада Кіровоградщини, дізнавшись про конкурс на літієву ділянку «Добра» завдяки нашому моніторингу, самостійно ініціювала створення робочої групи та звернулася до Уряду щодо включення своїх представників до Міжвідомчої комісії з питань УРП .

Нашою метою залишається інституційне зміцнення громад — від забезпечення їхнього реального представництва в Міжвідомчій комісії до створення прозорих механізмів звітування інвесторів про соціальні зобов’язання. Саме така послідовна робота є запорукою сталого розвитку видобувної галузі та відновлення України.

Прозорість у видобувних галузях є не лише міжнародним зобов’язанням України, а й ключовим елементом ефективної державної політики у сфері управління природними ресурсами. У цьому контексті цифрові рішення (GovTech) набувають системного значення, адже дозволяють перейти від фрагментарного розкриття інформації до сталої моделі управління даними, орієнтованої на підзвітність, аналітику та ухвалення рішень на основі фактів.

Оцінка відповідності державної політики України Стандарту Ініціативи щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях (ІПВГ), проведена в межах третьої валідації, підтвердила загальний прогрес країни у впровадженні принципів відкритості та  підзвітності. Водночас її результати засвідчили потребу в подальших структурних змінах, насамперед у частині доступності, якості та систематичності розкриття даних. Саме цьому питанню був присвячений виступ Світлани Мізіної, радниці проєкту Good Governance through GovTech and Transparency in Ukraine, під час обговорення результатів третьої валідації ІПВГ України.

Відповідно до вимоги 7.2 Стандарту ІПВГ, країни-учасниці мають забезпечити доступність інформації, що розкривається в межах Ініціативи, для широкого кола зацікавлених сторін. Українське законодавство, своєю чергою, закріплює принцип відкритості публічної інформації як одну з основ державної політики.

У цьому контексті цифрові рішення ІПВГ розглядаються не як допоміжний інструмент, а як структурний елемент державного управління, що забезпечує перехід від епізодичного звітування до систематичного розкриття даних.

 «Доступність інформації є передумовою для ухвалення обґрунтованих управлінських рішень, здійснення громадського контролю та формування прозорої моделі управління природними ресурсами», — наголосила Світлана Мізіна.

Завдяки системній спільній роботі, навіть в умовах триваючої війни, щороку підвищується підзвітність субʼєктів господарювання та центральних органів влади.

Попри наявні виклики, Світлана відзначила низку важливих цифрових досягнень, реалізованих останнім часом для підвищення прозорості у сфері надрокористування. Ці результати стали можливими завдяки підтримці проєкту GIZ  «Ефективне державне управління завдяки GovTech і прозорості в Україні» та спільним зусиллям Міністерства енергетики України, Багатосторонньої групи ІПВГ та партнерських організацій,

зокрема ГО «Нова Енергія», яка адмініструє Портал даних ІПВГ.

Серед ключових змін:

• посилення вимог до розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників;
• запровадження звітності щодо обсягів видобутку в регіональному розрізі;
  деталізація рентних та екологічних платежів у розрізі територіальних громад;
• розкриття платежів у натуральній формі;
• запровадження окремих форм звітності для державного сектору та Державної служби геології та надр України;
• впровадження звітування щодо прибуткової продукції за угодами про розподіл продукції.

Для реалізації цих змін на Порталі ІПВГ було оновлено 38 наявних форм звітності та розроблено 24 нові електронні форми і відповідні набори даних. Також впроваджено підказки й рекомендації для коректного заповнення звітів, що зменшує ризики помилок і сприяє підвищенню якості даних.

Завдяки впровадженим рішенням Україна суттєво просунулася у реалізації національного пріоритету «Цифровізація та доступність даних», визначеного Робочим планом ІПВГ на 2024–2026 роки. Цифрові інструменти Порталу ІПВГ забезпечують більш прозорий, оперативний і зручний доступ до інформації про видобувний сектор для всіх зацікавлених сторін, що є особливо важливим у контексті післявоєнного відновлення та енергетичного переходу.

Важливим завданням залишається подальший розвиток і підтримка онлайн-платформи ІПВГ. Серед запланованих кроків — впровадження нових користувацьких функцій, зокрема перетворення MVP AI-асистента на повноцінний інструмент пошуку та консультацій. Передбачено також регулярне оновлення розділу «Роль держави» та інших новостворених секцій для відображення актуальної інформації щодо участі держави й державних підприємств у галузі.

З урахуванням безпекових обмежень, робота над поступовим відновленням публічного доступу до окремих блоків інформації триватиме. Зокрема, планується відновлення публікації геопросторових даних про родовища та інтеграція актуальних даних Держгеонадр щодо спеціальних дозволів безпосередньо до Порталу ІПВГ.

Невід’ємною складовою подальшої роботи є підвищення обізнаності та практичного використання даних ІПВГ. На національному й місцевому рівнях продовжаться заходи з популяризації Порталу ІПВГ, а також навчання представників громад, медіа та аналітичної спільноти роботі з відкритими даними для контролю за використанням надр. Відповідні матеріали — довідники, база знань порталу, методики тестування даних — уже напрацьовані командою ІПВГ і надалі будуть доповнюватися.

Подальші кроки передбачають підвищення обізнаності та стимулювання практичного використання даних ІПВГ через популяризацію Порталу та проведення навчальних заходів для представників громад, медіа та аналітичної спільноти роботі з відкритими даними для контролю за використанням надр.

Підтримка та розвиток Порталу ІПВГ здійснюється ГО “НОВА Енергія” в межах проєкту «Підтримка впровадження Порталу ІПВГ для забезпечення прозорості відновлення видобувного сектору та енергетичного переходу в Україні (EITI4RESETUA)», який реалізується за фінансової підтримки проєкту «Ефективне державне управління завдяки GovTech і прозорості в Україні», що впроваджується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за підтримки Уряду Німеччини.