Позначка: моніторингвідновлення

У Лебедині, що на Сумщині, близькість до кордону з рф відчувається у всьому — насамперед у кількості пошкоджених будівель. Попри регулярні обстріли, життя в громаді триває, а разом із ним — і процес відновлення.

Однією з будівель, які постраждали внаслідок повномасштабного вторгнення, став гуртожиток Державного професійно-технічного навчального закладу “Лебединське вище професійне училище лісового господарства”. Вибиті вікна, посічений уламками фасад — така була ціна ворожих обстрілів.

Навчальний заклад підпорядкований Сумській обласній раді, а фінансування здійснюється через Департамент освіти і науки Сумської обласної військової адміністрації. З огляду на обмежені ресурси, засновник закладу ухвалив практичне і вкрай важливе рішення: не відновлювати гуртожиток, який не використовувався за призначенням, а спрямувати зусилля на переоблаштування підвального приміщення навчального корпусу під протирадіаційне укриття (ПРУ).

Цей крок — відповідь на реальну загрозу і водночас турбота про безпеку здобувачів освіти, працівників та мешканців громади. У тісній співпраці з балансоутримувачем — Міністерством освіти і науки України — було прийнято остаточне рішення: зробити підвальне приміщення частини гуртожитку повноцінним укриттям, пристосованим до сучасних умов.

Сьогодні це не просто проєкт, а символ того, як навіть пошкоджена будівля може знайти нову важливу роль — захищати життя.

Воно слугуватиме безпечним простором для учнів і працівників закладу, а в разі потреби — для всього населення. Це відповідальний крок, що підвищує рівень готовності громади до можливих кризових ситуацій.

Для реалізації проєкту було розроблено детальну проєктно-кошторисну документацію. У ній, крім будівельних робіт, передбачено також енергоефективні рішення — утеплення, встановлення світлодіодного освітлення, сучасної вентиляції. Це дозволить зробити укриття не тільки безпечним, а й комфортним для тривалого перебування.

При проведенні робіт дотримуються основних принципів:

• Безпека — усі конструкції та матеріали перевіряються на відповідність вимогам захисту;
• Функціональність — приміщення має бути зручним і пристосованим до тривалого перебування людей;
• Інклюзивність — простір має бути доступним для всіх, зокрема для людей з інвалідністю.

Під час виїзної перевірки щодо дотримання норм безбар’єрності було виявлено деякі недоліки: відсутність пандусів , табличок шрифтом Брайля, а також ліфта. Однак деякі заходи для забезпечення  інклюзивного навчання все ж реалізовано: є кнопка виклику, будівлі з’єднані зручними переходами, сходи обладнані поручнями, а туалети — капітально відремонтовані.

 Водночас проєкт з реконструкції укриття (ПРУ) продовжується передбачає:

• облаштування пандуса типу «апарель»;
• створення безбар’єрної вбиральні;
• забезпечення вільного пересування людей на кріслі колісному;
• встановлення інформаційних табличок шрифтом Брайля;
• використання сучасного обладнання з високими технічними характеристиками;
• гнучке керування системами освітлення;
• встановлення світильників зі світлодіодними лампами;
• регулювання температури на поверхнях нагрівальних приладів;
• монтаж припливно-витяжної вентиляції з рекуператором (який дозволяє зберігати тепло).

Історія переоблаштування підвалу навчального корпусу училища лісового господарства в Лебедині на сучасне протирадіаційне укриття — це приклад того, як громади адаптуються до нових реалій, поєднуючи безпеку, інклюзивність та енергоефективність. Попри виклики, проєкт демонструє прагнення до модернізації та турботу про кожного мешканця, хоча й потребує кращої комунікації з громадськістю.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.

Відновлення житла після руйнування — не лише про кошти чи підрядників. Це історія про участь, відповідальність і людську гідність. Історія трьох будинків на Ювілейній вулиці в селі Малий Вистороп — приклад того, як мешканці самі стали рушієм змін і довели: нічого для нас без нас.

Після ракетного удару 5 березня 2022 року будинки №2, №6 і №8 отримали різний рівень ушкоджень. Але ще більш різними виявилися підходи до їхнього відновлення. І ключ до цього — активність самих жителів.

Будинок №6 отримав один із найсильніших ударів. Вибуховою хвилею винесено двері, вибито вікна, зруйновано балкони, пошкоджено дах. Одна з мешканок пригадує той день: коли снаряд влучив прямо перед входом до підʼїзду, у квартирі перебувала вона та її син — людина з інвалідністю першої групи, без обох ніг. Вибухова хвиля вибила віконне скло прямо в обличчя сина, над головою іскрила люстра, дах протікав. Але вони залишились. «Ми вдома», — сказала жінка. Не тому, що не було куди піти, а тому, що не хотіли здаватися.

Тим часом, у сусідньому будинку №8 ситуація розгорталась за схожим сценарієм. Там зруйнувало дах, вентиляційні шахти, вікна, частину плит перекриття. Спершу — тиша. Ніхто не приїжджав, ніхто нічого не обіцяв. І лише завдяки наполегливості одного з мешканців процес зрушив з мертвої точки. Він домігся обстеження, написав десятки звернень — від міськради до обласної адміністрації — і, зрештою, залучив журналістів. І це спрацювало. Через кілька днів після приїзду «Суспільне Суми» почали завозити матеріали.

Водночас у будинку №2, який постраждав найменше, було замінено лише вікна. Мешканці не ініціювали облаштування  жодних додаткових зручностей: пандусів, тактильних елементів, енергоефективного обладнання. Але саме контраст між цими будинками і дозволяє глибше зрозуміти, чому деякі об’єкти отримують більше, а інші — лише необхідний мінімум.

Всі три об’єкти фінансувалися за кошти державного бюджету (Постанова КМУ №280):

• Будинок №2 — ≈120 тис грн.
• Будинки №6 і №8 — понад 3 млн грн кожен.

На жодному з об’єктів не було передбачено безбар’єрних рішень. Проте саме там, де мешканці не були осторонь, вдалося досягти максимально можливого рівня якості.

У будинку №8 ініціативу взяв на себе один із жителів. Він не просто звертався до інстанцій — він був постійно присутній, коли приїжджали робітники, перевіряв кількість вікон, стежив, щоб не забули про підвали. А от коли стало зрозуміло, що матеріали для даху не були завезені зовсім, підрядники запропонувати латати покрівлю з того, що залишилось: шматків старого заліза та інших підручних матеріалів. У будинку №6 мешканці власноруч закладали вікна плівкою, встановлювали двері з підручних матеріалів, зверталися до громади і просили врахувати потреби людей з інвалідністю. Іноді відповідь була — “немає можливості”. Тоді шукали інші шляхи.

Так у мешканців з’явилась своя неформальна дорожня карта відновлення:

1. Скласти акт обстеження пошкоджень.
2. Офіційно звернутись до ОМС, ОВА.
3. Домагатись письмових відповідей і рішень.
4. У разі ігнорування — залучати журналістів.
5. Контролювати хід робіт на місці.

Мешканці не отримували підтвердження якості вікон, не мали інформації про підрядників, доопрацьовували деякі ремонтні роботи по пошкодженнях самостійно. Але вони діяли — і це змінило результат.

Малий Вистороп, можливо, ніколи не стане символом національного масштабу. Але його Ювілейна вулиця — це мікроскоп справжньої відбудови: не формальної, а людяної. І це ще один доказ: прозорість, моніторинг витрат, включення громади — не бонус, а передумова якісного результату.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.

Коледж на вулиці Тараса Шевченка, 73 — це більше, ніж навчальний заклад. Це частина історії Лебедина, його інтелектуальна й гуманітарна основа. Вже понад століття тут готують майбутніх вчителів для всієї Сумщини. Навіть під час Другої світової війни коледж не зник — його евакуювали, але зберегли.

Приміщення лебединського коледжу побудували в 1905 році, спочатку тут розміщувалася чоловіча гімназія, згодом — учительський інститут, а з 1930-х — училище. В актовій залі досі стоять старовинні дерев’яні двері, у Лебедині залишилися світлини початку ХХ століття, де на фоні них позують гімназисти. Директорка говорить — «тут академічна аура».

Та 5 березня 2022 року будівля пережила нове випробування — авіаудар. Вибуховою хвилею було вибито понад 300 вікон, 100 дверей, пошкоджено дах, стіни й систему опалення. Коледж знову вижив. Але цього разу не встиг евакуюватися — освітяни залишилися у місті, попри те, що Лебедин на той момент був частково оточений російськими військовими.

24 лютого 2022 року в гуртожитку коледжу перебували близько 180 студентів. Директорка згадує, як разом із викладачами розвозили дітей останніми автобусами. Хтось не мав куди їхати. У підвалі під одним із корпусів залишились 13 дівчат. Без умов, без ліжок — просто в сховищі, більше схожому на склад. Сюди спустили матраци, поставили ліжка і завжди чергував хтось із дорослих. Серед них — три дитини-сироти.

“Сховище тоді й зараз — це різні речі. З 2022-го ми постійно щось ремонтуємо, облаштували туалет, навчальну аудиторію, пофарбували стіни,” — розповідає пані Любов.

І зараз під час тривог тут проводять заняття. А вночі — приходять і студенти, і мешканці сусідніх будинків.

У другому кварталі 2022 року будівлю почали відновлювати за кошти державного бюджету. Відремонтували дах (100 м²), встановили нові вікна й двері, полагодили систему опалення. Загальна вартість проєкту складала 10 689 624 гривні, з яких фактично використано 10 207 943 гривні. Згідно з відповіддю Департаменту освіти і науки Сумської ОВА економія коштів, що утворилася в результаті реалізації проєкту, була направлена на відновлення інших пошкоджених закладів освіти.

Усі роботи виконано згідно з проєктно-кошторисною документацією, яка, однак, не передбачала ані підвищеної енергоефективності, ані повної доступності приміщень.

Клас енергоефективності встановлених вікон — С, що є базовим мінімумом. Сонячні панелі, теплові насоси та енергетичний сертифікат — відсутні. Приміщення обладнане індивідуальним опаленням із можливістю регулювання подачі тепла — це позитивний, але обмежений крок у напрямку енергоощадності.

Щодо безбар’єрності: у коледжі є пандус з правильним кутом нахилу та безбар’єрна вбиральня. Проте відсутні ліфт, тактильні елементи навігації та написи шрифтом Брайля, а пересування людини на кріслі колісному всередині приміщення — неможливе.

“Ми повернулися до роботи. Але не стали сучаснішими, енергоощаднішими чи відкритішими. Просто знову заліпили рани” — з гіркотою каже одна з викладачок.

Коледж — це серце гуманітарної освіти регіону. Але замість дати йому нове дихання — його просто підлатали. Відремонтували, як у 90-х: “аби було”.

Це не історія провалу. Це — історія втраченого шансу, яка багато говорить не лише про конкретний об’єкт, а й про підходи до відбудови загалом.

Відновлення Лебединського педколеджу показало, що навіть за відсутності Плану відновлення, без громадських слухань чи чіткої пріоритизації, можна оперативно повернути заклад до роботи. Це, безумовно, важливо. Але — цього замало.

Сьогодні будівля, що пережила дві війни, знову функціонує, однак не стала сучаснішою, енергоефективнішою чи інклюзивнішою.

Причина — не у підрядниках, не у керівництві закладу і навіть не у проєктувальниках. Проблема — в системі бюджетного фінансування, яка дозволяє лише “полагодити”, а не “покращити”.

У рамках державного фінансування не передбачено:

• вікон класу А замість базового класу С;
• використання сонячних панелей, теплових насосів чи інших ВДЕ;
• фінансування повної безбар’єрності або інноваційних рішень.

Таким чином ми створюємо парадокс: встановивши базові нові вікна сьогодні — ми надовго закриваємо собі двері до енергоефективності завтра.

Адже через рік-два донори не охоче фінансуватимуть заміну “нових” вікон на кращі. Більшість програм модернізації не дадуть коштів на те, що вже технічно оновлено. І замість інвестицій у розвиток ми маємо застиглий компроміс.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.

Лебедин. Невелике місто на Сумщині. Березень 2022 року. Один із чергових обстрілів залишає по собі уламки, розбиті вікна, пошкоджені фасади — зокрема в Лебединському фаховому медичному коледжі імені професора М.І. Ситенка. А вже через кілька місяців — у серпні — будівлю частково відновлюють. Наче все добре: вікна замінили, кошти виділили, роботи провели. І тільки ті, хто уважно стежить за деталями, помічають: із початково запланованих понад пів мільйона гривень до підрядника дійшло на 73 тисячі менше.

Цифра, яка спочатку виглядає як дрібниця — менше 15% від суми — насправді відкриває цілий пласт запитань. Чи це справді економія? Якщо так, то чому ці гроші не пішли на додаткові покращення саме в цьому коледжі? І головне — чи не позначилось скорочення витрат на якості ремонту? Адже сьогодні вся філософія післявоєнного відновлення має базуватися на принципі: “будувати краще, ніж було”, а не просто латати рани.

Відповіді на ці питання шукали експерти громадської організації «НОВА Енергія», в рамках громадського моніторингу якості відновлення соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді. Звернення до відкритих джерел дало першу зачіпку: згідно з договором, ремонтні роботи мали обійтись бюджету у 572 788 гривень, але на порталі Spending.gov.ua відображено транзакції лише на 499 621 гривню. Різниця — понад 73 тисячі. Чи був перегляд договору? Чи зменшили обсяг робіт? А може, кошти просто «перекочували» в інше місце? 

Щоб розібратися, ГО «НОВА Енергія» направила офіційний запит до Департаменту освіти і науки Сумської обласної військової адміністрації — саме ця установа була замовником робіт. Відповідь виявилася чесною, проте не надто обнадійливою. Так, підтверджено: обсяг робіт скоригували, бо під час огляду виявилося, що пошкоджень менше, ніж очікувалося. Відповідно, частину робіт не проводили, частину не оплачували. Зекономлені кошти перенаправили — не на покращення об’єкта, а на інші постраждалі заклади освіти.

Тут на перший план виходить системна дилема. Відновити більше об’єктів за ті ж кошти — це благородна мета. Але коли ремонт перетворюється на “мінімально достатній”, без спроби зробити краще, ніж було, — суспільство втрачає історичний шанс. Вікна могли б бути енергоефективними, стіни — утепленими, простір — доступним. Але реальність поки що інша: швидко, як було, без зайвих питань.

Втім, аналітики «НОВА Енергія» не обмежились тільки запитом — вони отримали технічну документацію до листа й уважно вивчили характеристики встановлених вікон. За паспортами, профілі — типові ПВХ, склопакет — 4EN2plus, коефіцієнт теплопередачі — 1,1 Вт/м²К. На перший погляд, усе в межах норми. Але саме тут і криється нюанс: такі вікна не класифікуються як енергоефективні. Сучасні стандарти передбачають значно жорсткіші показники — для належної енергоефективності значення має бути ближче до 0,9 або менше. Тобто будівля не отримала жодної реальної модернізації — лише нові, але стандартні вікна.

І саме це — те, що найбільше турбує. Коли мова йде про бюджетні кошти, кожне рішення має давати максимальну довгострокову віддачу. Інакше відновлення ризикує залишити після себе нову серію проблем — вже не пов’язаних із війною, а з холодом, втратами тепла, дорогим опаленням. Виправдана економія — це добре. Але чи можна вважати виправданою відмову від покращення?

Кейс Лебединського медичного коледжу — лише перший із кількох, які досліджуються в межах моніторингової ініціативи. Запити вже направлені по інших об’єктах, надходять відповіді, формується картина того, як саме відбувається відбудова освітньої інфраструктури в громаді. У кожного об’єкта буде своя історія. Але вже зараз можна зробити висновок: між цифрами у звітах і справжніми змінами на місцях — не завжди стоїть знак рівності.

Відновлення краще, ніж було — це не лише гасло. Це стандарт, якого варто дотриматися. Навіть коли здається, що 73 тисячі — це дрібниця. Бо з таких дрібниць починається нова якість країни.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.