Позначка: Моніторинг відбудови

Навесні 2022 року навчальні корпуси Маловисторопського фахового коледжу імені П.С. Рибалка опинилися під контролем російських військових. За вісім днів окупації приміщення втратили своє призначення: замість аудиторій — склади, замість лабораторій — казарми. Після відступу ворога коледж опинився у вщент понівеченому стані: вибиті вікна, знищене обладнання, пошкоджений дах, внутрішні перегородки та система опалення. “Контрольним” ударом стали мінометні обстріли, що пошкодили територію закладу.

Формально, коледж зазнав “слабкого пошкодження”, однак реальність виявилася складнішою. Загальна сума, яку вже витратили на відновлення сягнула понад 16 мільйонів гривень. Держава оперативно відреагувала — вже у квітні 2022 року було виділено фінансування з резервного фонду держбюджету. Протягом кількох місяців здійснили заміну 289 вікон, понад 200 квадратних метрів дверей, відремонтували фасади і дах. Роботи виконали вчасно, без порушень та без сумнівів у прозорості використання коштів.

Але в цьому місці історія не закінчується. Адже відновлення тут було не про “краще, ніж було”. І навіть не про “так, як було”. Воно було — мінімально достатнє, для забезпечення базової експлуатації.

Проєктно-кошторисна документація не передбачала ані енергоефективності, ані безбар’єрності. Нові вікна — класу С (вікна, до яких не пред’являються специфічні технічні вимоги щодо товщини та якості профілю, зазвичай встановлюють у складських, виробничих приміщеннях та використовують як тимчасові системи). Системи регулювання тепла — відсутні. Сонячні панелі, теплові насоси, теплоізоляція — все це залишилося поза увагою. Опалення, як ключовий елемент функціонування закладу, досі не відновлене; ба більше, наявні технічні умови унеможливлюють впровадження інклюзивних рішень без комплексного ремонту системи опалення на всіх поверхах.

І саме в цій точці стається те, заради чого варто розповідати цю історію. Бо поки проєкти переходили в архіви, а урядові пріоритети змінювалися, мешканці Малогo Висторопу взяли відповідальність на себе.

Восени 2023 року за ініціативи працівників коледжу та активістів села був створений благодійний фонд “Відродження”. Його перше досягнення — збір коштів на проектно-кошторисну документацію для ремонту системи опалення. Документ вартістю, що здається дрібницею в порівнянні з мільйонами на ремонт, є першим кроком до отримання фінансування на відновлення системи опалення.

Сьогодні Проєкт з капітального ремонту системи опалення учбового корпусу зареєстровано на платформі DREAM — державному ресурсі для прозорого управління відбудовою. 

Громада виконала свою частину роботи: провела збори, підготувала документацію, подала заявку. Але наступне слово — за державою та донорами. Адже сума, необхідна для реалізації цього проєкту, — понад 10 мільйонів гривень. Це вартість, з якою заклад самотужки не впорається.

Маловисторопський кейс — це приклад не завершеного успіху, а процесу. Це історія не про те, як громада вусе подолала, а про те, як вона не відступає. Про те, як люди, не маючи повноважень чи бюджетів, взяли на себе частину відповідальності за стратегічне майбутнє освітнього закладу.

Однак така ситуація – це симптом більшої проблеми. Більшість програм фінансування не враховують повного циклу відновлення: від перших робіт до приведення будівель у відповідність до сучасних стандартів. Принципи енергоефективності та безбар’єрності звучать красиво у стратегіях, але часто не потрапляють у фінансування першої хвилі. Як наслідок — заклади повертаються до роботи, але не стають кращими. І громади залишаються з недоробленими рішеннями, які складно інтегрувати в довгострокову візію розвитку.

Сьогодні Маловисторопський фаховий коледж імені П.С. Рибалка не лише працює, а й бореться за те, щоб стати сучасним, енергоефективним та доступним для всіх. Його відновлення — ще незавершене. Але вже тепер — це приклад того, як локальна ініціатива, помножена на довіру, здатна рухати країну вперед.

Поки громади тримаються на ентузіазмі, рішучості та солідарності, в України є майбутнє.

Матеріал підготовлено ГО “НОВА Енергія” в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”. 

19 травня ГО “НОВА Енергія” провела онлайн-презентацію результатів моніторингу соціально значущих об’єктів Лебединської громади. Протягом кількох місяців наша команда досліджувала, як відновлювалися освітні заклади, гуртожитки, адміністративні будівлі та багатоквартирні будинки. Ми вивчали не тільки технічний стан, а й те, які рішення приймались, як використовувалися кошти і, найголовніше, — чи було в цих рішеннях стратегічне бачення.

Моніторинг охопив 15 об’єктів, відновлених за рахунок державного, місцевого, донорського та приватного фінансування. Загальний обсяг витрат — близько 40 млн грн. Як зауважила експертка проєкту Олена Кузьменко, 51% коштів пішло на поточні ремонти, а 49% — на капітальні. Це свідчить про спрощену модель відновлення, яка дозволяє уникати тривалих дозвільних процедур, водночас залишаючи потенціал для подальшого системного вдосконалення та модернізації об’єктів.

“Під час моніторингу не зустріли прикладів повного дотримання принципів безбар’єрності, однак окремі елементи реалізовано на багатьох об’єктах, — зазначила Кузьменко. — Найбільше викликів залишається у багатоквартирних будинках, де поки що бракує пандусів, тактильних елементів, навігації чи ліфтів, навіть попри те, що в таких будинках проживають люди з інвалідністю”.

Однак складність реалізації капітальних видатків — включно з тривалою розробкою ПКД, отриманням дозволів та проходженням експертиз — істотно гальмує впровадження рішень. Це створює ризики тривалих затримок і неефективного використання коштів у стратегічній перспективі.

Це підтверджує і звіт Рахункової палати: у 2023–2024 роках територіальні громади Сумщини, попри значні суми на відновлення (874 млн грн), використали лише 13% — тобто 121 млн. Показовий приклад — Лебединська громада, яка отримала 27,4 млн, але змогла реалізувати лише 5,4 млн — тобто 19% наданого ресурсу.

“Громада отримала субвенцію посеред року. Але через затягування з виготовленням ПКД, розпочати будівництво було вже пізно. Кошти довелося повернути. Лише наступного року проєкт реалізували — вже на основі підготовленої документації”, — розповідає Олена Кузьменко.

Однак така ситуація не виняток. А причини — недоліки законодавства, бюрократія, нестача кадрів та демотивація.

Так, система відновлення досі не підлаштована під реалії громад, особливо у прифронтових регіонах. Але є речі, які залежать від самих громад — і стратегічне бачення належить до них.

Ми вважаємо: саме наявність стратегії дозволяє громадам не лише орієнтуватися у пріоритетах, а й бути привабливими для донорів, мати шанс на державну підтримку та ефективно використовувати ресурси.

Такі стратегії — це не сухі папки, це проєкти, які отримують шанс на втілення. Це участь мешканців. Це можливість для громади заявити про себе. Це документ, з яким можна йти до донорів, у DREAM, до інвесторів. І чути відповідь: “Так. Ми готові з вами працювати.”

Ми розуміємо, як важко сьогодні громадам. Ми бачимо втому, нестачу рук, відсутність часу. Але знаємо також інше: є багато громадських організацій, які хочуть підтримати. Які готові зробити складне простішим. Але для цього треба лише один крок — на зустріч.

Тому якщо ваша громада бачить себе у цій історії — зробіть перший крок. Навіть якщо це не стратегія — почнімо з м’яких проектів. Бо саме з них починається довіра, а за довірою — постійна підтримка.

Пишіть нам: energiaya.nova@gmail.com
Або залиште коментар під публікацією на Facebook — і ми зв’яжемось.

Цей захід підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу.  Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.” Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.

У Лебедині, що на Сумщині, близькість до кордону з рф відчувається у всьому — насамперед у кількості пошкоджених будівель. Попри регулярні обстріли, життя в громаді триває, а разом із ним — і процес відновлення.

Однією з будівель, які постраждали внаслідок повномасштабного вторгнення, став гуртожиток Державного професійно-технічного навчального закладу “Лебединське вище професійне училище лісового господарства”. Вибиті вікна, посічений уламками фасад — така була ціна ворожих обстрілів.

Навчальний заклад підпорядкований Сумській обласній раді, а фінансування здійснюється через Департамент освіти і науки Сумської обласної військової адміністрації. З огляду на обмежені ресурси, засновник закладу ухвалив практичне і вкрай важливе рішення: не відновлювати гуртожиток, який не використовувався за призначенням, а спрямувати зусилля на переоблаштування підвального приміщення навчального корпусу під протирадіаційне укриття (ПРУ).

Цей крок — відповідь на реальну загрозу і водночас турбота про безпеку здобувачів освіти, працівників та мешканців громади. У тісній співпраці з балансоутримувачем — Міністерством освіти і науки України — було прийнято остаточне рішення: зробити підвальне приміщення частини гуртожитку повноцінним укриттям, пристосованим до сучасних умов.

Сьогодні це не просто проєкт, а символ того, як навіть пошкоджена будівля може знайти нову важливу роль — захищати життя.

Воно слугуватиме безпечним простором для учнів і працівників закладу, а в разі потреби — для всього населення. Це відповідальний крок, що підвищує рівень готовності громади до можливих кризових ситуацій.

Для реалізації проєкту було розроблено детальну проєктно-кошторисну документацію. У ній, крім будівельних робіт, передбачено також енергоефективні рішення — утеплення, встановлення світлодіодного освітлення, сучасної вентиляції. Це дозволить зробити укриття не тільки безпечним, а й комфортним для тривалого перебування.

При проведенні робіт дотримуються основних принципів:

• Безпека — усі конструкції та матеріали перевіряються на відповідність вимогам захисту;
• Функціональність — приміщення має бути зручним і пристосованим до тривалого перебування людей;
• Інклюзивність — простір має бути доступним для всіх, зокрема для людей з інвалідністю.

Під час виїзної перевірки щодо дотримання норм безбар’єрності було виявлено деякі недоліки: відсутність пандусів , табличок шрифтом Брайля, а також ліфта. Однак деякі заходи для забезпечення  інклюзивного навчання все ж реалізовано: є кнопка виклику, будівлі з’єднані зручними переходами, сходи обладнані поручнями, а туалети — капітально відремонтовані.

 Водночас проєкт з реконструкції укриття (ПРУ) продовжується передбачає:

• облаштування пандуса типу «апарель»;
• створення безбар’єрної вбиральні;
• забезпечення вільного пересування людей на кріслі колісному;
• встановлення інформаційних табличок шрифтом Брайля;
• використання сучасного обладнання з високими технічними характеристиками;
• гнучке керування системами освітлення;
• встановлення світильників зі світлодіодними лампами;
• регулювання температури на поверхнях нагрівальних приладів;
• монтаж припливно-витяжної вентиляції з рекуператором (який дозволяє зберігати тепло).

Історія переоблаштування підвалу навчального корпусу училища лісового господарства в Лебедині на сучасне протирадіаційне укриття — це приклад того, як громади адаптуються до нових реалій, поєднуючи безпеку, інклюзивність та енергоефективність. Попри виклики, проєкт демонструє прагнення до модернізації та турботу про кожного мешканця, хоча й потребує кращої комунікації з громадськістю.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.

Відновлення житла після руйнування — не лише про кошти чи підрядників. Це історія про участь, відповідальність і людську гідність. Історія трьох будинків на Ювілейній вулиці в селі Малий Вистороп — приклад того, як мешканці самі стали рушієм змін і довели: нічого для нас без нас.

Після ракетного удару 5 березня 2022 року будинки №2, №6 і №8 отримали різний рівень ушкоджень. Але ще більш різними виявилися підходи до їхнього відновлення. І ключ до цього — активність самих жителів.

Будинок №6 отримав один із найсильніших ударів. Вибуховою хвилею винесено двері, вибито вікна, зруйновано балкони, пошкоджено дах. Одна з мешканок пригадує той день: коли снаряд влучив прямо перед входом до підʼїзду, у квартирі перебувала вона та її син — людина з інвалідністю першої групи, без обох ніг. Вибухова хвиля вибила віконне скло прямо в обличчя сина, над головою іскрила люстра, дах протікав. Але вони залишились. «Ми вдома», — сказала жінка. Не тому, що не було куди піти, а тому, що не хотіли здаватися.

Тим часом, у сусідньому будинку №8 ситуація розгорталась за схожим сценарієм. Там зруйнувало дах, вентиляційні шахти, вікна, частину плит перекриття. Спершу — тиша. Ніхто не приїжджав, ніхто нічого не обіцяв. І лише завдяки наполегливості одного з мешканців процес зрушив з мертвої точки. Він домігся обстеження, написав десятки звернень — від міськради до обласної адміністрації — і, зрештою, залучив журналістів. І це спрацювало. Через кілька днів після приїзду «Суспільне Суми» почали завозити матеріали.

Водночас у будинку №2, який постраждав найменше, було замінено лише вікна. Мешканці не ініціювали облаштування  жодних додаткових зручностей: пандусів, тактильних елементів, енергоефективного обладнання. Але саме контраст між цими будинками і дозволяє глибше зрозуміти, чому деякі об’єкти отримують більше, а інші — лише необхідний мінімум.

Всі три об’єкти фінансувалися за кошти державного бюджету (Постанова КМУ №280):

• Будинок №2 — ≈120 тис грн.
• Будинки №6 і №8 — понад 3 млн грн кожен.

На жодному з об’єктів не було передбачено безбар’єрних рішень. Проте саме там, де мешканці не були осторонь, вдалося досягти максимально можливого рівня якості.

У будинку №8 ініціативу взяв на себе один із жителів. Він не просто звертався до інстанцій — він був постійно присутній, коли приїжджали робітники, перевіряв кількість вікон, стежив, щоб не забули про підвали. А от коли стало зрозуміло, що матеріали для даху не були завезені зовсім, підрядники запропонувати латати покрівлю з того, що залишилось: шматків старого заліза та інших підручних матеріалів. У будинку №6 мешканці власноруч закладали вікна плівкою, встановлювали двері з підручних матеріалів, зверталися до громади і просили врахувати потреби людей з інвалідністю. Іноді відповідь була — “немає можливості”. Тоді шукали інші шляхи.

Так у мешканців з’явилась своя неформальна дорожня карта відновлення:

1. Скласти акт обстеження пошкоджень.
2. Офіційно звернутись до ОМС, ОВА.
3. Домагатись письмових відповідей і рішень.
4. У разі ігнорування — залучати журналістів.
5. Контролювати хід робіт на місці.

Мешканці не отримували підтвердження якості вікон, не мали інформації про підрядників, доопрацьовували деякі ремонтні роботи по пошкодженнях самостійно. Але вони діяли — і це змінило результат.

Малий Вистороп, можливо, ніколи не стане символом національного масштабу. Але його Ювілейна вулиця — це мікроскоп справжньої відбудови: не формальної, а людяної. І це ще один доказ: прозорість, моніторинг витрат, включення громади — не бонус, а передумова якісного результату.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.

У центрі Лебедина, невеликого міста на Сумщині, розташована стара будівля з колонами, що пам’ятає ще довоєнну тишу. Лебединський фаховий медичний коледж імені професора М.І. Ситенка — не просто освітній заклад, а частина міського ландшафту, символ знання і стабільності. Навіть під час війни тут не припиняли готувати майбутніх медиків.

Навесні 2022 року війна дісталася й сюди — уламки від обстрілу вибили вікна в коледжі, пошкодили фасад. Пощастило, що лише це. Без жертв, без знищення будівлі. Тоді, у липні, в рамках термінового розподілу коштів на відновлення освітньої інфраструктури з резервного фонду держбюджету, заклад потрапив у список тих, кому виділили фінансування. Здавалося б — вчасно, правильно, заради добра.

За лічені тижні було підписано договір, підрядник взявся до роботи, і вже у вересні 2022 року будівля мала нові вікна. На папері — історія оперативного реагування та швидкого завершення. Але якщо вдивитися уважніше, помітно зовсім іншу історію — історію змарнованої нагоди зробити більше.

Понад пів мільйона гривень — саме стільки було заплановано на ремонт. Але у підсумку виплатили на 73 тисячі менше. Пояснення логічне: насправді вікон було менше, ніж очікувалося. Кошти, які могли залишитись у стінах коледжу, пішли в інше місце. Можливо, на інший заклад. Але точно не на покращення саме цього об’єкта, який мав шанс стати прикладом розумної реконструкції. Не просто латанням, а модернізацією.

Можна було поставити крапку — закрити об’єкт, відзвітувати про виконання і перейти до наступного. Але коли держава вже виділила конкретну суму на конкретний коледж, логічно було б використати її сповна і з користю саме для цього закладу. Не просто “зекономити”, а доінвестувати — у доступність, енергоефективність, комфорт. Бо саме в цьому й полягає принцип розумної реконструкції: якщо вже будуємо — то краще, ніж було. Тим паче, що навіть у межах залишку — 73 тисяч гривень — можна було зробити важливі кроки:

• Тактильні наліпки й шрифти Брайля — для людей з порушенням зору. Їх в коледжі досі немає.
• Систему навігації для маломобільних осіб — пандус є, але далі першого поверху кріслом колісним не пройти. Навіть просте маркування доступних зон могло б покращити ситуацію.
• Енергоаудит і сертифікат — зараз будівля його не має. Без нього важко говорити про планування енергоефективних рішень у майбутньому.
• Утеплення стиків або дверей — хоч не глобальна термосанація, але точкові втрати тепла могли б бути мінімізовані.
• Придбання та встановлення хоча б одного сонячного колектора для ГВП — з урахуванням невеликого обсягу споживання, це було б цікаве рішення.

Натомість — усе за шаблоном. Типові ПВХ-вікна з класом енергоефективності “С” (по суті — базовий рівень), без жодної доданої вартості. Архітектурний статус будівлі не став на заваді демонтажу старих конструкцій, але раптом “завадив” впровадженню сучасних рішень.

Цей кейс — не про корупцію, не про недбалість. Він про системну інерцію: коли головне — “закрити об’єкт”, а не подумати, яку користь це дасть через рік, три, п’ять. Коли “перерозподілити залишки” виглядає логічніше, ніж “доінвестувати у якість”.

На жаль, така історія типова для об’єктів відновлення 2022 року. Тоді всі кинулись рятувати пошкоджене. І це було виправдано. Але разом із цим виник синдром — “аби встигнути”, “аби відзвітувати”, “аби закрити питання”. Без бачення, без амбіції, без довгострокового плану.

Навіть розробка Плану відновлення громади тоді ще тільки починалась, і формального затвердження так і не отримала. Рішення ухвалювались у закритих кабінетах, громадськість — не питали. Зараз це вже виглядає архаїчно, навіть небезпечно: без обговорення, без конкуренції ідей, без прозорості відновлення ризикує повторити всі помилки “доєвропейської” України.

То чому ця історія важлива?

Бо вона — про момент, коли можна було підняти планку. Зробити не просто “як було”, а хоч на півкроку краще. Але не зробили.

Коледж і далі працює. Він не аварійний. Але кожного дня, коли студенти заходять у хол, вони не бачать нічого нового. Нічого, що показує: “Ця країна стала іншою. Ми тепер будуємо інакше”.

А могли б.

І ось це “могли б” — головний біль української відбудови.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.

Коледж на вулиці Тараса Шевченка, 73 — це більше, ніж навчальний заклад. Це частина історії Лебедина, його інтелектуальна й гуманітарна основа. Вже понад століття тут готують майбутніх вчителів для всієї Сумщини. Навіть під час Другої світової війни коледж не зник — його евакуювали, але зберегли.

Приміщення лебединського коледжу побудували в 1905 році, спочатку тут розміщувалася чоловіча гімназія, згодом — учительський інститут, а з 1930-х — училище. В актовій залі досі стоять старовинні дерев’яні двері, у Лебедині залишилися світлини початку ХХ століття, де на фоні них позують гімназисти. Директорка говорить — «тут академічна аура».

Та 5 березня 2022 року будівля пережила нове випробування — авіаудар. Вибуховою хвилею було вибито понад 300 вікон, 100 дверей, пошкоджено дах, стіни й систему опалення. Коледж знову вижив. Але цього разу не встиг евакуюватися — освітяни залишилися у місті, попри те, що Лебедин на той момент був частково оточений російськими військовими.

24 лютого 2022 року в гуртожитку коледжу перебували близько 180 студентів. Директорка згадує, як разом із викладачами розвозили дітей останніми автобусами. Хтось не мав куди їхати. У підвалі під одним із корпусів залишились 13 дівчат. Без умов, без ліжок — просто в сховищі, більше схожому на склад. Сюди спустили матраци, поставили ліжка і завжди чергував хтось із дорослих. Серед них — три дитини-сироти.

“Сховище тоді й зараз — це різні речі. З 2022-го ми постійно щось ремонтуємо, облаштували туалет, навчальну аудиторію, пофарбували стіни,” — розповідає пані Любов.

І зараз під час тривог тут проводять заняття. А вночі — приходять і студенти, і мешканці сусідніх будинків.

У другому кварталі 2022 року будівлю почали відновлювати за кошти державного бюджету. Відремонтували дах (100 м²), встановили нові вікна й двері, полагодили систему опалення. Загальна вартість проєкту складала 10 689 624 гривні, з яких фактично використано 10 207 943 гривні. Згідно з відповіддю Департаменту освіти і науки Сумської ОВА економія коштів, що утворилася в результаті реалізації проєкту, була направлена на відновлення інших пошкоджених закладів освіти.

Усі роботи виконано згідно з проєктно-кошторисною документацією, яка, однак, не передбачала ані підвищеної енергоефективності, ані повної доступності приміщень.

Клас енергоефективності встановлених вікон — С, що є базовим мінімумом. Сонячні панелі, теплові насоси та енергетичний сертифікат — відсутні. Приміщення обладнане індивідуальним опаленням із можливістю регулювання подачі тепла — це позитивний, але обмежений крок у напрямку енергоощадності.

Щодо безбар’єрності: у коледжі є пандус з правильним кутом нахилу та безбар’єрна вбиральня. Проте відсутні ліфт, тактильні елементи навігації та написи шрифтом Брайля, а пересування людини на кріслі колісному всередині приміщення — неможливе.

“Ми повернулися до роботи. Але не стали сучаснішими, енергоощаднішими чи відкритішими. Просто знову заліпили рани” — з гіркотою каже одна з викладачок.

Коледж — це серце гуманітарної освіти регіону. Але замість дати йому нове дихання — його просто підлатали. Відремонтували, як у 90-х: “аби було”.

Це не історія провалу. Це — історія втраченого шансу, яка багато говорить не лише про конкретний об’єкт, а й про підходи до відбудови загалом.

Відновлення Лебединського педколеджу показало, що навіть за відсутності Плану відновлення, без громадських слухань чи чіткої пріоритизації, можна оперативно повернути заклад до роботи. Це, безумовно, важливо. Але — цього замало.

Сьогодні будівля, що пережила дві війни, знову функціонує, однак не стала сучаснішою, енергоефективнішою чи інклюзивнішою.

Причина — не у підрядниках, не у керівництві закладу і навіть не у проєктувальниках. Проблема — в системі бюджетного фінансування, яка дозволяє лише “полагодити”, а не “покращити”.

У рамках державного фінансування не передбачено:

• вікон класу А замість базового класу С;
• використання сонячних панелей, теплових насосів чи інших ВДЕ;
• фінансування повної безбар’єрності або інноваційних рішень.

Таким чином ми створюємо парадокс: встановивши базові нові вікна сьогодні — ми надовго закриваємо собі двері до енергоефективності завтра.

Адже через рік-два донори не охоче фінансуватимуть заміну “нових” вікон на кращі. Більшість програм модернізації не дадуть коштів на те, що вже технічно оновлено. І замість інвестицій у розвиток ми маємо застиглий компроміс.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.

Війна прийшла до с.Ворожба Сумської області 25 лютого 2022 року. Ворог увійшов у село з великою кількістю техніки, а після свого відступу постійно тероризував авіацією. Один з авіаударів припав на Ворожбянський заклад загальної середньої освіти — школу з дошкільним відділенням, гімназією та початковими класами, де навчалося понад 130 дітей, зокрема учні з особливими освітніми потребами. Вибуховою хвилею вибило вікна, зірвало дах, пошкодило двері, стіни та шкільне обладнання. Танками переїхали огорожу та зірвали тротуарну плитку. Дах спортзалу буквально підняло в повітря і кинуло назад. Пошкодження зазнали й господарські споруди.

А вже 7 березня ворожі війська знову повернулися. Село кілька днів перебувало в окупації, частина військових розмістилася просто в приміщеннях школи — у спортзалі, майстернях, кабінетах. Було знищено оргтехніку, винесено майно, зламано двері. На диво, перед виходом із закладу освіти окупанти залишили кілька записок із вибаченнями. Як згодом відзначили шкільні філологи — написано без жодної граматичної помилки. Але ніякі слова не могли відновити зруйновану школу.

Та саме в цій точці й почалася історія, яку сьогодні називають прикладом для наслідування.

Першими, хто зреагував, були місцеві: педагоги, батьки, комунальники, працівники закладу. Вони закрили вибиті вікна, прибрали уламки, намагалися зберегти усе, що лишилося. Згодом місцева влада ініціювала офіційне обстеження, яке зафіксувало масштаб руйнувань, а з ним — і правову основу для початку робіт. Завдяки оперативності Лебединської міської ради проєкт відновлення школи швидко потрапив у поле зору донорів. Однак на цьому підтримка не завершилась.

Однією з рушійних сил змін стала участь місцевого агропідприємства — ТОВ «Ворожбалатінвест». Хоч і саме підприємство постраждало від обстрілів (втрати склали понад 21 мільйон гривень), воно не лише відновило свою діяльність і провело посівну кампанію, а й підтримало громаду, профінансувавши частину ремонтних робіт у школі. Така співпраця між бізнесом і громадою — це приклад стійкості, довіри та взаємопідтримки, якого часто бракує у відновленні.

Далі — тендер, виграний київською компанією в рамках гуманітарної допомоги за підтримки Європейського Союзу у партнерстві з UNOPS. Роботи виконувала бригада з Одещини під наглядом київських фахівців. Усі працівники ставилися до проєкту відповідально: перевірки були регулярними, технічний нагляд вимогливим, а будь-які зауваження оперативно виправлялися. За словами директора, це був винятковий приклад добропорядності підрядника, який виконував побажання педагогів до найдрібніших деталей — навіть колір шпалер погоджували разом із працівниками школи.

У підсумку — новий дах, покращена вентиляція, оновлені електромережі, замінені двері, відремонтовані класи та спортивна зала. Остання — окрема гордість. «Ми навіть не мріяли про такий спортзал до війни.  Руйнування сприяло відновленню на ліпше, ніж було», — каже директор. Вражає і фінальна сума: понад 7 мільйонів гривень (близько 166 тис. доларів США), більшу частину яких профінансували донори, але вагомий внесок — за місцевим бізнесом та бюджетом громади.

Громада не мала широкої інформаційної кампанії — не було офіційних публічних обговорень чи новин на сайтах. Але інформація поширювалась горизонтально: через вчителів, батьків, сусідів. Люди бачили зміни, спілкувались із класними керівниками, слідкували за перебігом відбудови. Це створювало довіру і демонструвало: школа — справа спільна.

Водночас не все ідеально. У школі зберігся пандус, перший поверх пристосований для пересування на візку. Однак немає окремої вбиральні для маломобільних груп населення, ліфтів чи тактильних позначок. Ці заходи не були передбачені проєктною документацією. 

Така ж ситуація у сфері енергоефективності: хоча встановлено нові енергоощадні вікна і двері, утеплення фасаду чи використання ВДЕ не заплановане, клас енергоефективності будівлі — «С». Однак індивідуальна система опалення дозволяє регулювати тепло, що частково компенсує недоліки.

Історія Ворожбянської школи — це не просто результат ремонтних робіт. Це урок того, як за відсутності сприятливих умов громада, фахівці, влада і бізнес можуть об’єднатися навколо спільної мети та труднощів. І якщо шукати формулу такого успіху, то вона виглядає так: швидка реакція громади + відкритість влади до партнерства + якісний підрядник + підтримка донорів + соціально відповідальний бізнес. Усе це разом — і є історія, яку варто наслідувати.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.

Відновлення громад — це не лише про ремонт зруйнованих будівель. Це про те, чи зможе громада створити комфортне та інклюзивне середовище, де кожен мешканець знайде своє місце та можливості для розвитку. У наших реаліях відбудова — це ще й відповідальне ставлення до використання ресурсів, адже прозорість і ефективність у цьому процесі визначають не лише якість життя сьогодні, а й перспективи громади на майбутнє. Саме тому 03 квітня 2025 року команда ГО «НОВА Енергія» разом із представниками Лебединської міської ради та балансоутримувачами об’єктів соціальної інфраструктури провела робочу зустріч у Лебединській міській раді, яку продовжила  у форматі екскурсії. Мета — на власні очі побачити будівлі, які були зруйновані у 2022 році, проаналізувати виклики їхньої відбудови та деталізувати методологію моніторингу.

Під час екскурсії учасники відвідали один об’єкт в м. Лебедин та чотири  важливих об’єкти громади у віддаленому селі Лебединської територіальної громади, а саме:

• Три багатоквартирні житлові будинки у селі Малий Вистороп;
• Відокремлений структурний підрозділ “Маловисторопський фаховий коледж імені П.С. Рибалка Сумського національного аграрного університету”
• Лебединський заклад загальної середньої освіти №1 м. Лебедин

Сьогоднішня реальність в Україні — це не лише відбудова, а й постійний інформаційний виклик. Через безпекову ситуацію та накопичену втому від війни суспільство реагує на будь-які новини про відновлення по-різному. Під час зустрічі ця тема стала одним із важливих аспектів обговорення.

Учасники дійшли висновку, що балансоутримувачі та представники місцевої влади часто опиняються між двома позиціями:
1️.  Ті, хто відкритий до діалогу, розуміють, що довіра громади будується через прозорість. Вони готові надавати інформацію, звітувати про витрати й пояснювати свої рішення.
2️.  Ті, хто боїться публічності, переконані, що будь-які дані, навіть якщо роботи виконані якісно, будуть розкритиковані, адже суспільство потребує емоційного виходу після років війни.

Щоб уникнути інформаційного вакууму та зробити процес моніторингу максимально точним, під час зустрічі обговорили, як ефективно налагодити комунікацію не лише з громадою, а й безпосередньо з балансоутримувачами. Вони володіють ключовою інформацією про стан об’єктів, хід відновлювальних робіт і використання коштів. Команда «НОВА Енергія» застосовуватиме класичні інструменти збору даних — інформаційні запити, аналіз відкритих джерел та офіційної документації. Водночас можливість отримати інформацію з перших вуст значно прискорює процес та допомагає уникнути прогалин у даних. Саме тому під час зустрічі визначили відповідальних за взаємодію, узгодили ключові канали обміну інформацією та обговорили, які саме дані важливо отримати для якісного моніторингу.

Результати зустрічі стали важливим етапом у деталізації методології моніторингу. Наступний крок — продовження збору детальних даних для паспортів об’єктів, аналіз проєктної документації та оцінка ефективності використання коштів. Завдяки громадському контролю процес відбудови в Лебединській громаді стане зрозумілішим для мешканців, а влада отримає чіткі рекомендації щодо покращення комунікації та підзвітності.

Слідкуйте за оновленнями! ГО «НОВА Енергія» публікуватиме інформацію про хід моніторингу, а також ділитиметься історіями мешканців, які вже зараз беруть активну участь у відбудові громади.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.

18 березня відбувся круглий стіл “Моніторинг відбудови: механізм оцінки відновлення Лебединської громади”. Під час заходу активні мешканці громади, балансоутримувачі об’єктів, місцева влада, експерти та незалежні аудитори мали змогу не лише ознайомитись із проєктом “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, а й об’єднати свої зусилля, визначити шляхи співпраці у реалізації проєкту задля прозорої відбудови громади.

З початку повномасштабного вторгнення понад 300 об’єктів інфраструктури Лебединської громади, що на Сумщині, було зруйновано або пошкоджено. Відновити усі пошкоджені об’єкти самотужки громада не спроможна, тому охоче співпрацює з громадськими організаціями, бізнесом та органами державної влади. Представники Лебединської міської ради розуміють важливість прозорості у цьому процесі, тому активно долучились до круглого столу, який організувала команда ГО “НОВА Енергія”, щоб  презентувати та обговорити механізм моніторингу процесу відбудови 15 об’єктів соціальної інфраструктури  Лебединської громади вже цієї весни.

“В Україні з’явилося багато інструментів для моніторингу відновлення, серед яких ключові — DREAM та Big Recovery Portal (BRP). DREAM забезпечує прозорість на всіх етапах відбудови, публікуючи дані про пріоритизацію та реалізацію проєктів. BRP доповнює цей процес, зокрема: мінімізує корупційні ризики, допомагає планувати відновлення, створює базу для бізнесу та зміцнює довіру міжнародних партнерів. Обидві системи сприяють ефективному розподілу ресурсів і нагляду за їх використанням”, — зауважила Наталія Перетятько, менеджер проєктів ГО “НОВА Енергія”.

Щоб краще розуміти, як втілюватимуть проєкт у життя та яка роль усіх стейкхолдерів в його реалізації, Наталія Перетятько провела коротеньку презентацію, під час якої вона не лише розповіла про проєкт, але й пояснила, чому громадськості важливо бути залученими до моніторингу відбудови об’єктів у власній громаді. 

“Недостатня відкритість даних про фінансування та виконані роботи можуть призводити до неефективного використання коштів та навіть корупційних ризиків. Впровадження громадського моніторингу допоможе забезпечити контроль за якістю виконаних робіт та сприятиме підвищенню довіри до процесу відбудови”, — підкреслила менеджер проєктів ГО “НОВА Енергія”, Наталія Перетятько.

Сьогодні в Україні моніторинг витрат місцевих органів влади став справою багатьох організацій та ініціатив. Опитування, точкові перевірки, аналіз витрат — усе це важливі, але фрагментарні інструменти, які не дають цілісної картини. Натомість справжня прозорість і контроль за відновленням потребують системного підходу, що дозволяє зазирнути у всі етапи реалізації проєкту. Саме таким підходом стала методологія моніторингу відбудови, розроблена Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій. Вона охоплює всі критично важливі аспекти відновлення — від планування до оцінки виконаних робіт — і дозволяє громаді, експертам та владі мати єдине бачення прозорого процесу.

“Методологія дає змогу комплексно оцінити відбудову об’єктів, починаючи з формування паспорту об’єкта й аналізу всієї супровідної документації. Вона також включає оцінку прозорості рішень: чи була громада залучена до ухвалення проєкту, чи враховувалися її потреби? Це дозволяє не лише фіксувати якість робіт, а й попереджати корупційні ризики. Ключовими етапами , які підлягають оцінюванню є планування, затвердження проєкту та його реалізація. На завершальному етапі ми аналізуємо фактичні роботи, спілкуємося з мешканцями, фіксуємо результати через фото та відео”, — розповіла Олена Кузьменко експертка проєкту ГО “НОВА Енергія”.

Представники приватного підприємства (ПП) «Суми-Южана» розповіли про роль незалежного технічного моніторингу у відбудові громад. Це приватне підприємство виконуватиме технічний аналіз якості та вартості проведених робіт, оцінюватиме дотримання стандартів безбар’єрності та енергоефективності. Співпраця з ними є важливою для забезпечення достовірності моніторингу, підвищення прозорості відбудови та посилення довіри громади до процесу реконструкції. 

Учасники круглого столу підкреслили важливість впровадження механізмів громадського моніторингу, як запоруки ефективного використання ресурсів та сталого розвитку громади. В результаті мешканці громади, балансоутримувачі об’єктів, місцева влада, експерти та незалежні аудитори засвідчили, що будуть активно долучатись до моніторингу за відбудовою об’єктів соціальної інфраструктури. 

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.