Скільки українських громад після об’єднання залишилися без власного обличчя? На гербі – колос, шабля, хвиля, а що за ними? Коли запитуєш жителів, більшість не знає, що означають ці символи, і хто їх взагалі затвердив. Та ще більше тих, хто досі не має жодної символіки, бо «немає коштів», «це не пріоритет» або «ніхто не знає, з чого почати». Але створення герба чи прапора – це не про малюнки. Це про ідентичність, гідність і спадкоємність. Про знак, який має силу єднати, коли слова вже не діють.
Сьогодні громади відновлюють школи, дороги, лікарні. Але водночас варто відновлювати й власну пам’ять. Адже герб, прапор і гімн – це теж частина стійкості. Там, де є свій символ, є відчуття дому. Символіка – це спосіб показати: ми є, ми різні, але ми разом.
Успішні приклади вже є зовсім поруч. Так, у Сумській області кілька громад зуміли створити впізнавану і водночас історично обґрунтовану символіку.
Тростянецька громада обєднала в гербі ВГО “КРАЇНА”| ГЕРБ: Тростянець своє промислове минуле і духовну спадщину – золотий ріг, що нагадує про давній герб міста, і зелений дуб як символ стійкості. Її герб внесено до «Геральдичного реєстру Сумщини» та погоджено Українським геральдичним товариством.
Роменська громада пішла шляхом поєднання традиції й сучасності ВГО “КРАЇНА”| ГЕРБ:Ромни – синій щит із золотими ромашками символізує і назву міста, і родючість краю .
А Конотопська громада до 30-ї річниці Незалежності України Сумщина має свій логотип | Голос Конотопа, адже не лише затвердила символіку, а й інтегрувала її у власну айдентику — брендбук, візуальні матеріали, дизайн публічних просторів.
Не всі громади мають цей досвід, у багатьох питання символіки досі залишається відкритим. Саме з такими викликами зіткнулася Липоводолинська громада, де в межах проєкту «Інституційна основа місцевої демократії Чупахівської та Липоводолинської громад Сумської області» нині триває робота над розділом Статуту, присвяченим символіці громади.
Під час обговорень робочої групи стало очевидно: громада має чітке розуміння необхідності затвердження єдиної символіки для всієї території, адже після приєднання старостинських округів питання єдності стало ще важливішим. У деяких старостатах символіка існувала ще до об’єднання, в інших – її ніколи не було. Тож виникла непроста дилема:: як знайти баланс між історичною пам’яттю окремих сіл і спільною ідентичністю громади?
На зустрічах жителі активно піднімали питання: що таке геральдика, айдентика, символіка? Яка між ними різниця і як громада може поєднати традиційні елементи з сучасними візуальними рішеннями? Для багатьох це нова, але захоплива тема, адже йдеться про власний знак, який бачитимуть наступні покоління.
Важливим відкриттям стало й те, що створення символіки — це не лише творчість, а й юридично врегульований процес.
Громада дійшла висновку: проєкт герба і прапора потрібно обговорювати публічно через громадські слухання та консультації в усіх старостинських округах. Це дозволить врахувати думку людей і зробить рішення легітимним. Проте одразу постали практичні питання:
- Чи обов’язково погоджувати герб з Українським геральдичним товариством або Геральдичною комісією?
- Який нормативний порядок дій?
- Як відобразити розділ про символіку у Статуті громади, щоб це було і правильно юридично, і зрозуміло людям?
На жаль, у відкритому доступі громада не змогла знайти чіткого алгоритму, а тематичних навчань для представників місцевого самоврядування ніколи не проводилося. І це типова ситуація для більшості українських громад, які щоденно розв’язують побутові та воєнні виклики, але не мають ресурсів і часу занурюватися в складні нормативні питання.
Водночас Чупахівська громада вже пройшла цей шлях – тут символіка затверджена, і досвід її створення допомагає зрозуміти, як важливо поєднати історичну основу з вимогами геральдики та участю жителів.
Сьогодні громади все частіше говорять про айдентику — і це теж важливо. Айдентика — це сучасне продовження символіки, спосіб, у який громада «говорить» із зовнішнім світом: кольори, шрифти, логотип, стиль комунікації. Якщо геральдика — це традиція, то айдентика — це еволюція. Вони не суперечать, а доповнюють одна одну. Герб і прапор — основа, айдентика — дихання сучасності.
Саме тому громадська організація “Нова Енергія” нині допомагає обом громадам системно пройти цей шлях: від усвідомлення значення символіки до розроблення проєкту розділу Статуту. Разом з місцевими командами ми напрацьовуємо алгоритм дій, який стане дорожньою картою не лише для Липоводолинської, а й для інших громад:
- Провести публічні обговорення в кожному старостинському окрузі.
- Створити робочу групу з істориків, краєзнавців, митців, депутатів і представників громадськості.
- Зібрати історичні матеріали та місцеві символи, що можуть бути основою герба.
- Підготувати кілька ескізів і обрати найкращий шляхом відкритого голосування.
- Подати проєкт до Українського геральдичного товариства для фахового висновку.
- Після погодження затвердити рішенням ради та внести опис символіки до Статуту.
- Розробити елементи айдентики: логотип, кольорову палітру, візуальний стиль громади.
Такий процес не лише допомагає створити офіційну символіку, він формує довіру, єдність і відчуття належності. Бо символи – це історія громади, розказана мовою, зрозумілою кожному її мешканцю.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Інституційна основа місцевої демократії Чупахівської та Липоводолинської громад Сумської області», що реалізується ГО «Нова Енергія» за підтримки
Міжнародного фонду «Відродження».
