Війна прийшла до с.Ворожба Сумської області 25 лютого 2022 року. Ворог увійшов у село з великою кількістю техніки, а після свого відступу постійно тероризував авіацією. Один з авіаударів припав на Ворожбянський заклад загальної середньої освіти — школу з дошкільним відділенням, гімназією та початковими класами, де навчалося понад 130 дітей, зокрема учні з особливими освітніми потребами. Вибуховою хвилею вибило вікна, зірвало дах, пошкодило двері, стіни та шкільне обладнання. Танками переїхали огорожу та зірвали тротуарну плитку. Дах спортзалу буквально підняло в повітря і кинуло назад. Пошкодження зазнали й господарські споруди.
А вже 7 березня ворожі війська знову повернулися. Село кілька днів перебувало в окупації, частина військових розмістилася просто в приміщеннях школи — у спортзалі, майстернях, кабінетах. Було знищено оргтехніку, винесено майно, зламано двері. На диво, перед виходом із закладу освіти окупанти залишили кілька записок із вибаченнями. Як згодом відзначили шкільні філологи — написано без жодної граматичної помилки. Але ніякі слова не могли відновити зруйновану школу.
Та саме в цій точці й почалася історія, яку сьогодні називають прикладом для наслідування.
Першими, хто зреагував, були місцеві: педагоги, батьки, комунальники, працівники закладу. Вони закрили вибиті вікна, прибрали уламки, намагалися зберегти усе, що лишилося. Згодом місцева влада ініціювала офіційне обстеження, яке зафіксувало масштаб руйнувань, а з ним — і правову основу для початку робіт. Завдяки оперативності Лебединської міської ради проєкт відновлення школи швидко потрапив у поле зору донорів. Однак на цьому підтримка не завершилась.
Однією з рушійних сил змін стала участь місцевого агропідприємства — ТОВ «Ворожбалатінвест». Хоч і саме підприємство постраждало від обстрілів (втрати склали понад 21 мільйон гривень), воно не лише відновило свою діяльність і провело посівну кампанію, а й підтримало громаду, профінансувавши частину ремонтних робіт у школі. Така співпраця між бізнесом і громадою — це приклад стійкості, довіри та взаємопідтримки, якого часто бракує у відновленні.
Далі — тендер, виграний київською компанією в рамках гуманітарної допомоги за підтримки Європейського Союзу у партнерстві з UNOPS. Роботи виконувала бригада з Одещини під наглядом київських фахівців. Усі працівники ставилися до проєкту відповідально: перевірки були регулярними, технічний нагляд вимогливим, а будь-які зауваження оперативно виправлялися. За словами директора, це був винятковий приклад добропорядності підрядника, який виконував побажання педагогів до найдрібніших деталей — навіть колір шпалер погоджували разом із працівниками школи.
У підсумку — новий дах, покращена вентиляція, оновлені електромережі, замінені двері, відремонтовані класи та спортивна зала. Остання — окрема гордість. «Ми навіть не мріяли про такий спортзал до війни. Руйнування сприяло відновленню на ліпше, ніж було», — каже директор. Вражає і фінальна сума: понад 7 мільйонів гривень (близько 166 тис. доларів США), більшу частину яких профінансували донори, але вагомий внесок — за місцевим бізнесом та бюджетом громади.
Громада не мала широкої інформаційної кампанії — не було офіційних публічних обговорень чи новин на сайтах. Але інформація поширювалась горизонтально: через вчителів, батьків, сусідів. Люди бачили зміни, спілкувались із класними керівниками, слідкували за перебігом відбудови. Це створювало довіру і демонструвало: школа — справа спільна.
Водночас не все ідеально. У школі зберігся пандус, перший поверх пристосований для пересування на візку. Однак немає окремої вбиральні для маломобільних груп населення, ліфтів чи тактильних позначок. Ці заходи не були передбачені проєктною документацією.
Така ж ситуація у сфері енергоефективності: хоча встановлено нові енергоощадні вікна і двері, утеплення фасаду чи використання ВДЕ не заплановане, клас енергоефективності будівлі — «С». Однак індивідуальна система опалення дозволяє регулювати тепло, що частково компенсує недоліки.
Історія Ворожбянської школи — це не просто результат ремонтних робіт. Це урок того, як за відсутності сприятливих умов громада, фахівці, влада і бізнес можуть об’єднатися навколо спільної мети та труднощів. І якщо шукати формулу такого успіху, то вона виглядає так: швидка реакція громади + відкритість влади до партнерства + якісний підрядник + підтримка донорів + соціально відповідальний бізнес. Усе це разом — і є історія, яку варто наслідувати.
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.
