Повномасштабна війна завдала Україні безпрецедентних збитків. Згідно з Четвертою оцінкою збитків і потреб України (RDNA4), підготовленою урядом України спільно зі Світовим банком, Європейською комісією та ООН, прямі фізичні збитки від російської агресії станом на 31 грудня 2024 року оцінюються у 176 мільярдів доларів США, а загальна потреба у відновленні та реконструкції впродовж наступного десятиліття — у 524 мільярди доларів. Такі втрати охоплюють критично важливі сектори економіки та чинять надзвичайний тиск на державний бюджет.
На тлі цих викликів видобувний сектор набуває особливого стратегічного значення для відновлення та енергетичної безпеки країни — і водночас залишається зоною підвищених ризиків. Вплив бойових дій на галузь є вкрай нерівномірним: значна частина родовищ нафти, газу та корисних копалин, а також видобувна інфраструктура розташовані в окупованих або прифронтових районах, де регуляторний нагляд та збір даних суттєво обмежені. За офіційною оцінкою Першого віце-прем’єр-міністра і Міністра економіки України, вартість критичної сировини на тимчасово окупованих і прилеглих до бойових дій територіях становить близько 350 мільярдів доларів США — що наочно демонструє, які ресурси перебувають під загрозою і скільки важить питання прозорого управління ними.
Водночас масштаби руйнувань і концентрація публічних ресурсів, спрямованих на відновлення, додатково загострили давні корупційні ризики, зокрема в енергетиці та видобувному секторі. 2025 рік ознаменувався низкою резонансних розслідувань, інституційних потрясінь і посиленим парламентським контролем за врядуванням у галузі. Ці події підтвердили: ризики залишаються гострими і потребують системного реагування паралельно з відновленням.
Саме тут на перший план виходить Ініціатива щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях (ІПВГ). Понад 50 країн світу вже використовують її стандарти — і отримують відчутні результати у підвищенні ефективності управління сектором. Україна приєдналась до ІПВГ у 2013 році, однак має ще реалізувати важливі кроки на шляху до амбітних цілей. Реалізація антикорупційних заходів у рамках Стандарту ІПВГ допоможе посилити прозорість, підзвітність та якість врядування у видобувному секторі — не формально, а системно. Громадянське суспільство є не спостерігачем цього процесу, а його рушійною силою: саме організації, активісти, дослідники та місцеві громади здатні забезпечити реальний контроль, підтримати впровадження змін і не дати реформам загальмувати. Нижче — конкретні кроки, де ця роль є визначальною.
1. Зміцнення правових та регуляторних рамок
Розширення регуляторного охоплення
Необхідно оновити Закон України «Про запобігання корупції», включивши до переліку суб’єктів, зобов’язаних розробляти антикорупційні програми, суб’єктів господарювання, що провадять видобувну діяльність.
Обов’язкові антикорупційні програми
Слід внести зміни до чинного антикорупційного законодавства, щоб зобов’язати всі видобувні підприємства — насамперед державні — розробляти антикорупційні програми та публікувати їх на власних вебсайтах і в інших відкритих ресурсах. Для недержавних підприємств доцільно заохочувати добровільне прийняття та оприлюднення таких програм.
Угоди про розподіл продукції (УРП)
Важливо просувати законодавчі зміни, що дозволять публікувати угоди про розподіл продукції, забезпечать участь органів місцевого самоврядування у відповідних комісіях та сприятимуть розбудові потенціалу місцевих органів влади для включення соціальних зобов’язань до таких угод.
Підвищення прозорості закупівель
Необхідно усунути прогалини, через які правила державних закупівель не застосовуються до закупівель за УРП, та забезпечити наявність пов’язаних із УРП закупівель державних підприємств в електронних системах закупівель.
Інституційна спроможність для впровадження ІПВГ
Для координації практики дотримання вимог щодо розкриття інформації в секторі та моніторингу виконання рішень доцільно створити потенціал через національний секретаріат або наявний директорат у Міністерстві енергетики. Така структура має об’єднувати всі урядові установи, що мають повноваження у видобувному секторі, компанії галузі та — що особливо важливо — групи громадянського суспільства. Участь організацій ГС у Багатосторонній групі зацікавлених сторін з імплементації ІПВГ (БГ ІПВГ) є не формальністю, а гарантією незалежного громадського контролю над дотриманням зобов’язань щодо прозорості.
2. Поліпшення розкриття інформації та звітності
Прозорість бенефіціарної власності
Видобувні компанії мають бути зобов’язані розкривати інформацію про своїх кінцевих бенефіціарних власників, включно з політично значущими особами, незалежно від рівня власності. Механізми перевірки таких даних слід посилити, а санкції за неточне розкриття — переглянути та зробити дієвими.
Публікація аудиторських звітів та звітів про дотримання вимог
Необхідно запровадити обов’язкове публічне розкриття звітів про податкові аудити, висновків екологічних аудитів та звітів про моніторинг після завершення проектів — для підвищення рівня підзвітності.
Розкриття інформації про пов’язані сторони державних підприємств
Державні підприємства мають включати до своїх звітів інформацію про бенефіціарних власників постачальників, підрядників та переможців тендерів на закупівлю — з урахуванням відповідних порогових значень вартості контрактів.
Покращення майбутніх звітів ІПВГ в Україні
Слід забезпечити розбивку даних за компаніями та типами платежів для всіх істотних видобувних компаній і поступово перейти від стандартної звітності за даними сектору до підходу, заснованого на оцінці ризиків.
3. Доступність даних та практика відкритих даних
Автоматизація та інтеграція платформ відкритих даних
Урядові платформи даних мають бути підтримані для автоматизованого розкриття інформації відповідно до вимог Стандарту ІПВГ 2023 року. Інтеграція порталу ІПВГ з іншими урядовими системами дозволить зменшити розрізненість даних та поліпшити інформаційний потік.
Особливу увагу слід приділити посиленню співпраці з Державною службою геології та надр України як ключовим органом, відповідальним за геологічну інформацію, ліцензування та реєстри використання надр. Підвищення прозорості, взаємодії та своєчасного розкриття даних, якими управляє ця установа, є надзвичайно важливим для поліпшення регуляторного нагляду, зменшення ризиків корупції та забезпечення надійності розкриття інформації у видобувному секторі.
Машиночитані формати
Вся відкрита інформація — особливо та, що стосується антикорупційної діяльності, — має публікуватися у відкритих, машиночитаних форматах для можливості публічного аналізу.
4. Розбудова потенціалу та залучення зацікавлених сторін
Навчання та семінари
Слід продовжувати розбудову потенціалу членів Багатосторонньої групи зацікавлених сторін (БГ ІПВГ), державних органів та інших учасників щодо антикорупційних вимог, бенефіціарної власності та методологій відкритих даних.
Участь громад і організацій громадянського суспільства
Місцеве врядування та залучення громади до прийняття рішень — особливо в управлінні ресурсами надр та нагляді за соціальними й екологічними наслідками видобутку — є не просто бажаним, а необхідним елементом системного антикорупційного підходу. Організації громадянського суспільства мають відігравати активну роль у моніторингу виконання соціальних зобов’язань за угодами про розподіл продукції, перевірці відкритих даних, а також у публічному адвокуванні прозорості на місцевому рівні. Саме ГС є тим незалежним актором, який не дозволяє реформам залишатися лише на папері.
Інституційна стійкість Секретаріату ІПВГ
Ключову роль у підтримці реалізації цих кроків має відіграти Національний секретаріат ІПВГ. Україна має попередній досвід інтеграції функцій ІПВГ до структур центрального уряду після завершення донорської підтримки у 2015–2018 роках. Однак воєнні умови та подальші інституційні зміни продемонстрували вразливість таких механізмів.
Забезпечення довгострокової стійкості Секретаріату ІПВГ в умовах повномасштабної війни та післявоєнного відновлення вимагатиме поступового переходу від переважно донорського фінансування до збільшення державного фінансування та відповідальності. Міжнародний досвід свідчить: поетапні гібридні моделі, які поєднують видатки з державного бюджету з обмеженою в часі донорською допомогою та чітким інституційним мандатом, мають вирішальне значення для збереження безперервності впровадження ІПВГ і зменшення ризиків залежності в середньостроковій перспективі.
Альтернативні інституційні варіанти — зокрема розміщення Секретаріату в структурі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства або Державної служби геології та надр України — потребують окремого аналізу з огляду на відповідні повноваження у сфері врядування надрами та критичної сировини. У будь-якому разі чітка міжвідомча координація є неодмінною умовою ефективної роботи.
Видобувний сектор України стоїть на перехресті двох критичних процесів — відновлення та боротьби з корупцією. Ці процеси не можна розділити: без системної прозорості та підзвітності ресурси, призначені для відбудови країни, ризикують бути розпорошеними або розкраденими, а довіра інвесторів — підірваною саме тоді, коли вона найбільш потрібна. Громадянське суспільство в цьому контексті — не стороннній спостерігач, а невід’ємна частина механізму контролю, без якого жодна реформа не матиме тривалого ефекту. Видобувний сектор характеризується значною роллю державних підприємств, що залишаються центральними гравцями у видобуванні та управлінні ресурсами, однак водночас є найбільш вразливими до ризиків врядування та політичного впливу. Для приватних та іноземних інвесторів, що працюють в умовах воєнного часу, ключовими викликами є безпекові ризики, обмежений доступ до фінансування та регуляторна невизначеність. Досвід великих видобувних проєктів засвідчує: відступ від вимог прозорості та участі громадськості підриває довіру інвесторів і спричиняє тривалі суперечки — що є неприйнятним у нинішніх умовах.
ІПВГ у цьому контексті — не черговий звітний механізм, а точка збірки системних реформ. Інструменти ініціативи дозволяють водночас вирішувати кілька завдань: посилювати прозорість діяльності державних компаній, забезпечувати розкриття інформації про бенефіціарну власність, контракти та закупівлі, запроваджувати ризик-орієнтований підхід до звітності, залучати громади та підвищувати довіру інвесторів.
Реалізація цих заходів відповідає не лише вимогам Стандарту ІПВГ, але й принципам ініціативи Open Government Partnership (OGP), у межах якої Україна взяла на себе зобов’язання щодо відкритості даних, підзвітності органів влади та залучення громадян до процесів ухвалення рішень. Синергія між ІПВГ та OGP створює комплексну рамку реформ, яка поєднує прозорість, цифровізацію та громадський контроль. Саме така інтегрована модель управління природними ресурсами може стати фундаментом стійкого відновлення та європейської інтеграції України.
Бездіяльність несе конкретні ризики: корупційні схеми у видобувному секторі деформують держбюджет, позбавляють громади належних доходів від ресурсів, відлякують відповідальних інвесторів та ускладнюють євроінтеграцію. Натомість послідовна реалізація антикорупційних заходів — зміцнення правових рамок, розкриття інформації, відкриті дані та інституційна спроможність — здатна перетворити видобувний сектор на надійний двигун відновлення і показовий приклад реформ. Для цього потрібна не лише політична воля органів влади, а й наполеглива адвокаційна робота, незалежний моніторинг і публічний тиск з боку громадянського суспільства.
Час діяти — зараз: поки відновлення тільки набирає обертів, а інституційні рішення ще не прийняті остаточно. Саме цей момент є найкращою можливістю закласти правила, що визначатимуть управління стратегічними ресурсами України на роки вперед — і забезпечити, щоб ці правила реально виконувались.
