Ми вже неодноразово звертали увагу на проблеми регулювання угод про розподіл продукції та недостатнє залучення громад до процесів, рішення в межах яких безпосередньо впливають на їхній просторовий, економічний та екологічний розвиток.
Масштаб таких рішень значно більший за територію окремого родовища чи майбутнього видобувного об’єкта. Одна ділянка угоди про розподіл продукції (УРП) в Україні може мати площу до 8 000 квадратних кілометрів і поширюватися на території громад двох-трьох областей. За даними дослідження «Громадська участь в укладенні та моніторингу угод про розподіл продукції (УРП)», на кінець 2025 року УПР покривали площі 211 територіальних громад.
І це не лише “традиційно газовидобувні області”, такі як Харківська, Полтавська та Сумська, де УРП стосується майже половини громад, а й Львівська та Івано-Франківська області, де ця частка складає 74% та 68 % відповідно.
Формально угоди регулюють відносини між державою та інвестором. Однак їхні наслідки безпосередньо стосуються громад, які мають розробляти стратегії розвитку, визначати майбутнє своїх територій, готувати інвестиційні майданчики та створювати умови для появи нових робочих місць. При цьому органи місцевого самоврядування не є повноцінними сторонами УРП і не мають достатнього впливу на рішення щодо меж спеціальних дозволів та майбутньої програми робіт.
Через це навіть потенційне використання надр може створювати для громади реальні обмеження. Якщо земельна ділянка перебуває в межах спецдозволу, громада не завжди може впевнено планувати її забудову або гарантувати інвесторам, що територія залишатиметься доступною для реалізації іншого проєкту. І це відбувається навіть тоді, коли геологорозвідувальні роботи ще не розпочалися, конкретне родовище не підтверджене, а місце розташування майбутніх видобувних об’єктів не визначене.
Саме з такою ситуацією зіткнулася Лебединська громада Сумської області. Підготовлений нею проєкт індустріального парку, який мав стати одним із ключових інструментів економічного відновлення, опинився в умовах невизначеності через перебування обраної території в загальних межах спеціального дозволу на користування надрами.
Концепція індустріального парку передбачає меблеву фабрику, виробництво каркасних будинків, гофроупаковки та сендвіч-панелей, теплиці, елеватор, сонячну електростанцію, вантажну залізничну станцію, логістичний термінал «Нової пошти», крафтові виробництва, адміністративну інфраструктуру та простір для проживання працівників.
Такий комплекс міг би створити нові робочі місця, розширити податкову базу і сформувати для Лебедина новий економічний профіль. Однак, під час підготовки документів з’ясувалося, що держава вже надала іншій компанії право досліджувати надра під цією територією та, у разі виявлення покладів, видобувати газ і нафту. Це право оформлене спеціальним дозволом, виданим на підставі угоди про розподіл продукції.
«Потрібно зауважити, що проблема полягає не в самому існуванні спецдозволу, а в тому, що держава не розмежувала право досліджувати велику ділянку надр і реальну потребу використовувати конкретну земельну ділянку під інші проєкти», — наголошує Віталій Филенко, голова ради ГО «НОВА Енергія».
Спецдозвіл №5690 надано для геологічного вивчення та можливого подальшого видобування вуглеводнів Грунівської ділянки. Однак він сам по собі не підтверджує ані наявності родовища саме під територією індустріального парку, ані планів розмістити там свердловину чи інший видобувний об’єкт.
Держгеонадра повідомили, що родовища корисних копалин під цією ділянкою не обліковуються, а в кадастровому витягу немає відомостей про оформлений гірничий відвід.
Довідково. Грунівська площа/ділянка УРП розташована в межах Сумської та Полтавської областей. Загальна площа – 1082,95 км². УРП підписана 8 листопада 2021 року з EP UKRAINE B.V. (м. Схіпгол, Нідерланди) — дочірньою компанією EPH Group (Czech Republic). Умови схвалено Розпорядженням КМУ від 05.11.2021 № 1405-р. Обсяг інвестицій перередбачений угодою мав складати не менше 0,5 млрд грн (або 35 млн дол. США). Програма робіт передбачала 300 км² 3D-сейсміки та 10 свердловин протягом перших 5 років. Фактично, компанія оголосила про форсмажор у 2022 році і дані про виконання робіт у публічному просторі відсутні.
Попри відсутність підтвердженого родовища та конкретних планів щодо використання саме цієї землі, під час розгляду документів факт перебування ділянки в загальних межах спецдозволу фактично прирівняли до наявності на ній видобувної діяльності та площі залягання корисних копалин.
ДПС послалася на обмеження щодо забудови таких площ, а Міністерство економіки України залишило заяву громади без руху.
Водночас законодавство не дає громаді чіткої процедури, за якою вона могла б отримати обов’язкову відповідь: чи потрібна надрокористувачу саме ця земля, які роботи на ній передбачені та чи сумісні вони з індустріальним парком.
Закон про УРП регулює насамперед відносини держави та інвестора, тоді як громада не є стороною угоди й не може змінити програму робіт або межі спецдозволу.
У результаті Лебедину запропонували «усунути недоліки», причина яких не залежить від рішень міської ради. Юридично землю не вилучили й прямої заборони на будівництво не встановили.
Відповідальність залишається на громаді, а рішення — поза її повноваженнями
Механізм УРП побудований навколо відносин держави та інвестора. Вони домовляються про територію, програму робіт, фінансування, строки, компенсацію витрат і розподіл видобутої продукції.
Орган місцевого самоврядування не є повноцінною стороною цієї угоди, хоча саме на території громади реалізуються її просторові, екологічні та економічні наслідки.
Лебединська громада намагалася зв’язатися з інвестором УРП, однак за офіційною адресою реєстрації компанії листи не отримують, а її представники на контакт не виходять.
Кейс Лебединської громади ставить перед державою не питання про те, що важливіше — газова свердловина чи індустріальний парк. Він підсвічує більш масштабний правовий прецедент.
Чи має право абстрактний видобувний проєкт із невизначеними техніко-економічними параметрами отримувати пріоритет над реальним інвестиційним проєктом громади, який уже має деталізовану концепцію, бізнес-план та економічно доцільне обґрунтування?
Поки нормативна база не пропонує зрозумілого механізму зважування публічних та приватних інтересів, ціну такої регуляторної невизначеності сплачуватимуть саме громади — втраченими прямими іноземними та внутрішніми інвестиціями, втраченими робочими місцями та проєктами, які так і залишаються на рівні стратегій.
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Шлях до ЄС: зміцнення спроможності громад Сумщини», що реалізується ГО “НОВА Енергія” за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
