Енергетичний перехід є ключовим елементом сталого розвитку, особливо для країн зі значною залежністю від видобувної промисловості. Європейський зелений курс (ЄЗК) ставить за мету декарбонізацію енергетичної системи, яка відповідальна за 75% викидів парникових газів у ЄС. Досягнення кліматичних цілей до 2030 року та вуглецевої нейтральності до 2050 року вимагає рішучих дій у сфері енергетики.
Основні принципи переходу на чисту енергію в рамках ЄЗК включають:
• Забезпечення безпечного та доступного енергопостачання ЄС.
• Розвиток інтегрованого, взаємопов’язаного та оцифрованого енергетичного ринку ЄС.
• Пріоритетність енергоефективності, покращення енергоефективності будівель та розвиток енергетичного сектору на основі відновлюваних джерел.
Україна, маючи багаті поклади корисних копалин, традиційно орієнтується на видобувну діяльність. Прямий внесок видобувної галузі у ВВП України у 2023 р. становив 262,56 млрд грн, або 4,02% загального ВВП України. Згідно з даними органів державної влади, у 2023 році, частка внеску підзвітних видобувних галузей у надходженнях Зведеного бюджету України та сукупному обсязі єдиного соціального внеску склала 4,58%, що становить 143 962 682,28 тис. грн. Найбільший внесок серед видобувних галузей, а саме 3,72%, було закумульовано галуззю «Видобування нафти та природного газу». З огляду на євроінтеграційні прагнення, Україні доведеться адаптувати свою енергетичну політику відповідно до європейських тенденцій, що передбачають поступову відмову від видобутку нафти, газу та вугілля на користь відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).
Варто зазначити, що на території України є також поклади 22 з 34 корисних копалин, які є в переліку критичних для Євросоюзу, необхідних для енергетичного переходу. Зростаючий попит на ці мінерали відкриває нові можливості для розвитку економіки, але також несе ризики, пов’язані з незаконними фінансовими потоками та корупцією. Тому важливо забезпечити належне управління ресурсами, щоб уникнути негативних наслідків, відомих як “прокляття ресурсів”.
Досвід Данії, яка успішно трансформувала свою енергетичну систему, може стати цінним прикладом для України. Данія, маючи перспективний видобувний сектор, змогла переорієнтуватися на ВДЕ, забезпечивши сталий розвиток та енергетичну безпеку. Розгляд її стратегії та підходів може допомогти Україні визначити оптимальний шлях енергетичної трансформації, враховуючи національні особливості та європейські зобов’язання.
Історія енергетичної політики Данії
Данія пройшла шлях від залежності від імпорту нафти до світового лідера у сфері відновлюваної енергетики. Цей трансформаційний процес став можливим завдяки синергії політичної волі, суспільного консенсусу та стратегічного планування.
У 1970-х роках Данія була майже повністю залежною від імпорту нафти, значна частина якої надходила з Близького Сходу. Світова енергетична криза призвела до різкого зростання цін, змусивши країну шукати нові шляхи забезпечення енергетичної незалежності. Перші заходи включали обмеження швидкості, заборону водіння по неділях та заохочення використання громадського транспорту. Ці кроки заклали основу для довгострокової стратегії.
Важливим моментом стало ухвалення Данського енергетичного плану, який визначив зменшення залежності від імпорту, диверсифікацію енергоресурсів та розвиток централізованого опалення. Після чого громадські протести 1980-х років проти атомної енергетики вплинули на політичний курс країни. В результаті у 1985 році уряд прийняв рішення повністю відмовитися від атомної енергетики, що стимулювало активний розвиток відновлюваних джерел енергії. Суспільний консенсус став ключовим елементом цього переходу.
На початку XXI століття Данія активно інтегрувала відновлювані джерела енергії, такі як біомаса, сонячна та вітрова енергія. Це дало змогу зменшити залежність від викопного палива та знизити викиди парникових газів. Вітрова енергетика стала справжнім проривом: сьогодні вона забезпечує близько 60% потреб країни в електроенергії.
Європейський фонд справедливої трансформації, заснований у 2015 році, став важливим інструментом підтримки регіонів під час енергетичного переходу, в тому числі й тих, де було припинено видобування вуглеводнів. Діяльність фонду спрямована на розвиток альтернативних галузей, сприяння зайнятості та адаптацію до нових умов. Хоча Данія вже досягла значних успіхів до створення Фонду, його впровадження допомогло прискорити трансформацію енергетичної системи та зробити її більш інклюзивною.
Прикладом успішної інтеграції громад у процес переходу до ВДЕ є острів Самса. Ще у 1997 році там почалася трансформація енергетичної системи, і сьогодні острів задовольняє майже всі свої енергетичні потреби завдяки вітру, сонцю та біомасі. Проект став не лише економічним проривом для місцевих жителів, але й майданчиком для навчання та обміну досвідом, а подекуди кажуть “паломництва “зелених” активістів зі всього світу”. Самса став відомою на весь світ як приклад успішного впровадження зеленої енергетики з активною участю громади.
Сьогодні Данія виробляє понад 83% електроенергії з джерел з низьким рівнем вуглецю, серед яких домінують вітрова енергетика, біопаливо та сонячна енергія. Країна також стала значним експортером електроенергії, допомагаючи сусіднім державам скорочувати викиди. Однак виклики залишаються: електрифікація транспорту, опалення та промисловості потребує розширення постачання чистої енергії.
Данія ставить перед собою амбітну мету — досягти 100% використання відновлюваної енергії у всіх секторах до 2050 року. Її приклад демонструє, що поєднання політичної волі, громадської участі та стратегічного підходу може забезпечити успішний перехід до сталого майбутнього.
Освіта, перекваліфікація та підтримка енергетичної трансформації в Данії
Данія стала одним із провідних прикладів успішної енергетичної трансформації завдяки інтегрованій системі освіти, перекваліфікації та соціальної підтримки. Оскільки трансформація Данії ретельно спланована, влада активно комунікує припинення видобутку корисних копалин і переходу до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), що супроводжується значними економічними та соціальними вигодами.
Ключову роль у трансформації відіграють освітні програми, що адаптують працівників до нових умов ринку праці. У Данії широко впроваджуються короткотермінові курси для спеціалістів нафтогазової галузі, які дозволяють використовувати їхні інженерні та механічні навички у сфері вітрової енергетики.
Для старших працівників видобувних галузей розроблено програми дострокового виходу на пенсію, що знижує ризики соціального невдоволення. Водночас молоді працівники можуть легко перекваліфікуватися завдяки системі «гнучкої безпеки», яка дозволяє змінювати роботу без втрати доходів.
Данія також приділяє значну увагу молоді: екологічна освіта інтегрована до шкільної програми, формуючи покоління, яке сприймає відновлювану енергетику як норму.
Данський підхід доводить, що перехід до ВДЕ – це не лише питання технологій, але й інвестицій у людський капітал. Україна може запозичити цей досвід, відмовившись від застарілих освітніх програм у видобувних галузях на користь підготовки фахівців для роботи у відновлюваній енергетиці. Інтеграція таких ініціатив сприятиме економічній стабільності, екологічній відповідальності та соціальному прогресу.
