На сьогоднішній день є доволі актуальною проблема визначення правової різниці між такими інструментами залучення громадян до прийняття рішень, як громадські слухання, громадські обговорення та публічні обговорення. Доволі часто дані поняття ототожнюють між собою через недостатнє розуміння їх змісту, що призводить до неправильного оформлення відповідної документації, пов’язаної з реалізацією цих інструментів.
У зв’язку з цим, фахівцями ГО «НОВА Енергія» було проведено аналіз діючого законодавства в галузі застосування інструментів демократії з метою встановлення різниці між громадськими слуханнями, громадськими обговореннями та публічними обговореннями. Дана стаття допоможе вам в подальшому уникнути проблем розуміння змісту цих інструментів під час роботи з ними.
Кожен інструмент демократії має правове підґрунтя, що надає змогу визначити його зміст та порядок роботи. У зв’язку з цим, пропонуємо звернутись до ст. 13 ЗУ «Про місцеве самоврядування», перша частина якого розкриває зміст поняття “громадське слухання” та розтлумачує права місцевих жителів.
Отже, відповідно до закону, мешканці територіальної громади мають право:
- Зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування;
- Порушувати найбільш актуальні й проблемні питання ОТГ та вносити пропозиції щодо їх вирішення.
Порядок проведення громадських слухань, відповідно до ч.4 цієї ж статті, регламентується Статутом громади або Положенням до Статуту. Окрему увагу слід приділити також Постанові КМУ від 25 травня 2011 р. N 555, яка визначає порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
Підсумовуючи все вищезазначене, можна виділити основні аспекти, що характеризують такий інструмент демократії, як громадське слухання:
- Процедуру можна проводити з усіх питань, що належать до відання місцевого самоврядування;
- Встановлення порядку їх проведення покладається на органи місцевого самоврядування.
Розглядаючи громадські обговорення як інструмент залучення громадян до прийняття рішень слід зауважити, що на сьогоднішній день поняття та порядок реалізації цього інструменту закріплено лише в постанові КМУ від 29 червня 2011 р. N 771. Згідно цієї постанови, громадське обговорення – це процедура залучення громадськості, її представників (представника) до обговорення питань щодо прийняття рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.
Згідно п.7 Постанови КМУ від 29 червня 2011 р. N 771, основними формами громадського обговорення є підготовка, подання пропозицій (зауважень) та громадські слухання.
Таким чином можна побачити, що це інструмент вузького профілю з чітко визначеними умовами застосування та реалізується через інші механізми участі, у даному випадку, через звернення громадян та громадські слухання.
З поняттям “публічні обговорення” дуже часто можна зустрітися в публікаціях ЗМІ та на офіційних сайтах органів влади. Але офіційна назва даного інструмента демократії, згідно постанови КМУ від 3 листопада 2010 р. № 996, звучить трохи по-іншому, а саме “публічні громадські обговорення”. Зазначеним нормативним актом закріплено основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики.
Згідно з п. 11, 13 Постанови, однією із форм проведення консультацій з громадськістю є публічні громадські обговорення. Останні, в свою чергу, передбачають проведення конференцій, форумів, громадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей (нарад) з громадськістю, інтернет-конференцій та відеоконференцій. Додатково у рамках публічного громадського обговорення можуть проводитися засідання громадських рад, інших допоміжних органів, утворених при органах виконавчої влади.
Отже, публічні громадські обговорення відрізняються наступними ознаками:
- Проведення та організація забезпечується органами виконавчої влади в випадках, передбачених п.7 Постанови;
- Тематика обговорень стосуються питань формування та реалізації державної політики;
- Законом визначено конкретні підстави та форми проведення публічних громадських обговорень;
Для більш повного розуміння змістовної різниці розглянутих нами інструментів, пропонуємо звернутись до порівняльної таблиці:
|
Громадські слухання
|
Громадські обговорення |
Публічні обговорення
(Публічні громадські обговорення)
|
| Правове регулювання:
ст. 13 ЗУ «Про місцеве самоврядування», Постанова
КМУ від 25 травня 2011 р. N 555 |
Правове регулювання:
Постанова КМУ від 29 червня 2011 р. N 771 |
Правове регулювання:
Постанова КМУ від 3 листопада 2010 р. № 996 |
| Тематика проведення:
Стосовно питань, що належать до відання місцевого самоврядування. |
Тематика проведення:
Щодо прийняття рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. |
Тематика проведення:
Стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. |
| Ініціатори проведення:
Місцеві ініціативні групи, місцеві ЮО, ГО, місцева рада, міський (селищний, сільській) голова |
Ініціатори проведення:
Орган виконавчої влади, який приймає рішення, орган місцевого самоврядування або замовник проекту рішення.
|
Ініціатори проведення:
Органи виконавчої влади або, в окремих випадках, громадські об’єднання, релігійні, благодійні організації, творчі спілки, професійні спілки та їх об’єднання, асоціації, організації роботодавців та їх об’єднання, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації, інші непідприємницькі товариства та установи |
Підсумовуючи вищезазначене можна зробити висновки, що, незважаючи на схожість в найменуванні, громадські слухання, громадські обговорення та публічні обговорення – це три зовсім різних інструменти демократії з різними підставами застосування та різним нормативним закріпленням.
Автор: Андрій Шиян, експерт ГО “Нова Енергія”
