Автор: admin

На виконання плану дій із впровадження Ініціативи “Партнерство “Відкритий Уряд” у 2021 – 2022 роках, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.21 № 149, а також в рамках проведення з 17 по 21 травня 2021 року Тижня Відкритого Уряду Міненерго спільно з Національним Секретаріатом ІПВГ в Україні, GIZ та ГО «Діксі груп» планує проведення вебінарів з питання впровадження Ініціативи щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях (ІПВГ).

 До участі у заходах запрошені  представники облдержадміністрацій, видобувних компаній, громадських організацій, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також представники місцевих громад.

Вебінар № 1 «Регіональний аспект впровадження  міжнародної Ініціативи прозорості у  видобувних галузях (ІПВГ) в Україні» відбудеться 18 травня 2021 року з 14 до 15 год. в онлайн-форматі

Тематика заходу: Інформація про принципи роботи ІПВГ і чому це важливо для регіонів,  процес звітування ІПВГ, презентація онлайн платформи ІПВГ.

1. Міжнародна Ініціатива прозорості видобувних галузей (О.Нехорошко, Національний секретаріат ІПВГ)  

2. Реалізація ІПВГ в Україні (В.Гнатовська, Міненерго)

3. Онлайн – платформа ІПВГ (В.Филенко, ГО «Нова енергія», С.Мізіна,(GIZ).   

Вебінар № 2 «Прозорість і підзвітність видобувних галузей» відбудеться   19 травня 2021 року з 14 до 15 год. в онлайн-форматі 

Тематика заходу:

1. Важливість відкритих даних у видобувних галузях  (Олена Павленко, ГО «Діксі груп») 

2. Відкриті дані: регіональний аспект (Віталій Филенко, ГО «Нова енергія») 

3. Екологічні дані в контексті національних звітів ІПВГ, (Ольга Полуніна,  ГО «Діксі груп»).

Механізми корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) відіграють важливу роль для налагодження сприятливих умов розвитку бізнесу та гарних стосунків з місцевою громадськістю. КСВ − це добровільний внесок бізнес-сектора у громадський розвиток через благодійність та механізми соціальних інвестицій. В Україні, якщо говорити про видобувний сектор, сутність КСВ  полягає у створенні соціальних, оздоровчих заходів для працівників компанії (внутрішня складова), а також у спонсорстві і корпоративній благодійності, що в свою чергу включає започаткування соціально орієнтованих програм та проектів на територіях присутності компанії (зовнішня складова).

Експерти ГО «НОВА Енергія», що багато років поспіль опікуються питаннями прозорості у сферах видобутку корисних копалин, взялися дослідити на якому етапі розвитку наразі перебуває КСВ видобувних компаній в Україні. Кінцевою метою ставили поширення та популяризацію гарних прикладів діяльності видобувних компаній у сфері КСВ, які можуть послугувати поштовхом для інших підприємств впроваджувати подібні ініціативи. В цій статті розглянемо результати дослідження по вугільній промисловості.

Дослідження більшою мірою орієнтоване саме на зовнішню складову КСВ, яка має більше значення для широкої громадськості. Зокрема, оцінювались програми видобувних компаній, спрямовані на співпрацю з місцевими громадами, підтримку соціальної інфраструктури, сприяння всебічному розвитку та благополуччю суспільства (підтримку культурно-масових подій, спортивних заходів; проектів у галузі науки, освіти, культури, дозвілля тощо), надання допомоги місцевому населенню в кризових ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, пандемії тощо). А також досить детально оцінено екологічну складову КСВ та етичні норми ведення бізнесу (у частині, що стосується місцевого населення, споживачів та довкілля).

Дослідженням охоплено найбільші видобувні компанії вугільної промисловості. Відбір підприємств для проведення аналізу здійснено за обсягами видобутку вугілля (були визначені порогові значення об’ємів видобутку, які відрізняють 5 компаній-лідерів у цій сфері). Дані щодо видобутку вугілля взяті з Національного звіту ІПВГ в Україні за 2017 рік. Таким, чином, до сфери охоплення дослідження віднесено видобувні компанії вугільної промисловості, які видобули більше 800 тис. т вугілля у 2017 році та більше 1000 тис т у 2016 році, це:

• Група компаній ДТЕК Енерго (ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугiлля», ТОВ «ДТЕК Добропiллявугiлля», *ПрАТ «ДТЕК Комсомолець Донбасу», *ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», *ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит»)
• ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»
• **ТОВ «Краснолиманська»
• ДП «Львiввугiлля»
• ДП «Селидiввугiлля»

* – підприємства ДТЕК Енерго, розташовані на тимчасово окупованій території, внаслідок чого немає даних щодо їхніх програм КСВ. ** –  підприємство веде видобуток в технічних межах поля шахти ТОВ “Краснолиманське” на полі діючої шахти “Краснолиманська” (що належить Державному підприємству “Вугільна компанія “Краснолиманська”). З березня 2018 року ДП “Вугільна компанія “Краснолиманська” не має видобутку рядового вугілля із власних запасів, підприємством було прийнято рішення надавати загальношахтні послуги (провітрювання гірничих виробок, енергопостачання, транспортування та видача гірничої маси, доставка робітників і матеріалів, дегазація, АГЗ, водовідлив, надання послуг лампової і респіраторної) та інші послуги, передбачені договорами для ТОВ “Краснолиманське” та послуги із збагачення рядового вугілля. Окремого сайту ТОВ “Краснолиманське” не має. Вся інформація, що стосується цих підприємств, публікується на сайті ДП “ВК “Краснолиманська”. Відповідно, всю інформацію щодо корпоративної соціальної відповідальності, представлену у даному дослідженні, взято з сайту  ДП “Вугільна компанія “Краснолиманська”.

Дослідження проводилося у форматі анкетування, а збір даних здійснювався на основі відкритих інформаційних джерел. Перший блок питань стосується організації процесу КСВ та включає відповіді на питання: чи є на підприємстві затверджена стратегія КСВ; чи є орган/підрозділ, що відповідає за розробку, планування та впровадження діяльності КСВ; чи здійснюється контроль за виконанням та оцінювання ефективності реалізації програм, напрямів та проектів з впровадження КСВ; чи здійснюється складання та оприлюднення звітності про впровадження КСВ).

Результати свідчать про те, що серед компаній вугільної промисловості лише ДТЕК Енерго має структурні підрозділи, що відповідають за розробку, впровадження та моніторинг реалізації програм соціального партнерства. Проте це не означає, що інші підприємства зовсім не опікуються КСВ, це свідчить про те, що вони не мають єдиного, систематизованого, прозорого та публічного підходу до організації цієї діяльності. Як бачимо у таблиці 1, соціальні ініціативи та співпрацю з місцевими громадами здійснюють 4 з 5 проаналізованих підприємств. Стосовно КСВ ДП «Селидiввугiлля» у відкритих джерелах не було знайдено відомостей.

Таблиця 1. Зведена інформація щодо наявності стратегії КСВ
та елементів її впровадження у видобувних компаніях

Другий блок питань стосувався напрямків та видів діяльності, що впроваджуються підприємствами в рамках КСВ. У цьому блоці розглядалися соціальні, екологічні ініціативи, а також прийняті етичні норми ведення бізнесу, орієнтовані на благополуччя суспільства та сталий розвиток.

Соціальні ініціативи, що передбачають:

• підтримку ініціатив або участь у проєктах з вирішення найгостріших соціально-економічних проблем суспільства (інфраструктурні проєкти);
• сприяння всебічному розвитку та благополуччю суспільства (проєкти у галузі науки, освіти, культури, дозвілля тощо);
• надання допомоги  в кризових ситуаціях.

Дослідження продемонструвало, що численні інфраструктурні проєкти, в межах територій ведення підприємницької діяльності, впроваджує ДТЕК Енерго. Серед них відновлення, облаштування та забезпечення закладів освіти та культури, адміністративних установ (сільські ради, ЦНАПи), закладів здоров’я, соціальних закладів (інтернатів, дитячих будинків тощо ),. місць для занять спортом, відпочинку та дозвілля, комунальної інфраструктури (систем водопостачання, водовідведення, теплопостачальних пунктів, забезпечення вивозу сміття та ін.), ремонт доріг та вуличне освітлення.

Серед великих благодійних проєктів ПАТ Шахтоуправління “Покровське” можна назвати будівництво на території підприємства Свято-Покрово-Нікольського храму та відкриття фізкультурно-спортивного комплексу «Олімпійський» у м. Покровськ Донецької області.

Державні підприємства вугільної промисловості (ДП “Вугільна компанія “Краснолиманська«, ДП «Львiввугiлля», ДП «Селидiввугiлля») працюють у збиток, тому не мають можливості фінансувати інфраструктурні проєкти, натомість вони утримують соціальні  об’єкти (будинки культури, спортивні комплекси) та оздоровчі заклади (санаторії та бази відпочинку) , що знаходяться на їх балансі, та надають можливість проведення на їх базі культурно-масових заходів та спортивних подій для місцевих мешканців.

Наприклад, на базі  оздоровчо-лікувального комплексу «Ровесник» ДП «Львіввугілля»  відбувається багато спартакіад, культурно-масових подій, змагань тощо, які організовуються за участі підприємства. Так, у 2019 р. на базі «Ровесника» відбулася ХХХІІ обласна Спартакіада Львівщини серед людей з інвалідністю (більше 100 осіб), а також перший фестиваль-конкурс хореографічного та вокально-хорового мистецтва «Ровесник 2019» (понад 700 учасників – хлопців і дівчат із Львівської, Волинської, Рівненської, Луганської областей та Республіки Білорусь).

ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» надає підтримку місцевим спортсменам (фінансування участі дітей і молоді в змаганнях з кікбоксингу, міні-футболу та ін., покупка форми і спортивного інвентарю), а також допомагає в організації місцевих свят.

Цікавий соціальний проєкт «Давай, грай!» впроваджує Група ДТЕК спільно з футбольним клубом «Шахтар» та за підтримки UEFA Foundation for Children. Завдяки проєкту  хлопчики і дівчатка від 7 до 12 років безкоштовно займаються футболом з тренерами на 66 майданчиках в 33 містах України. Всього станом на 2019 рік в проект залучено близько 4 500 дітей.

Видобувні компанії вугільної промисловості здійснюють співпрацю з навчальними закладами та реалізують освітні проєкти в рамках КСВ:

• Протягом багатьох років шахтоуправління Покровське співпрацює з профільними навчальними закладами, серед яких – Покровський професійний ліцей, Селидівський гірничий технікум, Індустріальний інститут ДонНТУ, Національний гірничий університет. На виробничих ділянках підприємства студенти щорічно проходять оплачувану практику, що дозволяє їм придбати перший трудовий досвід.
• Вугільна компанія «Краснолиманська» протягом багатьох років співпрацює з Родинським професійним ліцеєм, надає можливість пройти на базі «Краснолиманської» виробничу практику, відвідати підприємство в рамках навчальної програми з ознайомчими екскурсіями
• В рамках співпраці з навчальними закладами на підприємствах ДП «Львіввугілля» щороку проходять практику десятки учнів Червоноградського професійного гірничо-будівельного ліцею, багато з яких згодом поповнюють колективи шахт
• В музеї «Шахтарської слава» ДП «Львіввугілля» проводять екскурсії школярам, розповідають про розробку та розвиток Львівського вугільного басейну
• У ДТЕК багато років діє міжрегіональний освітній проєкт «Енергоефективні школи: нова генерація», який вже встиг охопити понад 800 навчальних закладів в різних куточках України. В рамках проєкту діти навчаються ощадливому використанню природних ресурсів та дбайливому ставленню до довкілля.
• Цікавим прикладом також є пілотний проєкт ДТЕК, що запрацював у 2017 році  — Центр підтримки підприємництва, що був відкритий у м. Добропілля (Донецька область) з метою надавати експертну підтримку місцевому бізнесу. Цей проєкт став актуальним й затребуваним громадою. У 2019 році Центр надав місцевим підприємцям 137 консультацій з питань підготовки бізнес-планів для подання на конкурси міжнародних донорських організацій.

Численну кількість соціальних проєктів ПАТ Шахтоуправління “Покровське” реалізує через створений ним Благодійний фонд «Надія», серед них: допомога храмам, самотнім матерям, багатодітним сім’ям та сім’ям, які взяли на виховання дітей, ветеранам, інвалідам, пенсіонерам; підтримка талановитої молоді; фонд допомагає школам в підготовці до початку навчального року, не оминає увагою лікувальні установи, дитсадки, будинки-інтернати для дітей, установи для ветеранів війни і праці. За організаційної та фінансової підтримки фонду Надія проведено безліч місцевих культурних заходів і свят. У міру можливості, фонд надає допомогу для придбання медикаментів, оплати лікування, зубопротезування всім малозабезпеченим і нужденними, хто звернувся за допомогою. У літньо-осінній період пенсіонери, ветерани та інваліди шахтарської праці, представники пільгових категорій громадян за підтримки благодійного фонду мають можливість відпочити і поправити своє здоров’я в санаторіях і пансіонатах Азовського і Чорного морів. Цікавий формат діяльності фонду – організація щорічних благодійних акцій (акції «Ангели надії», «Біла квітка», «Допоможи зібратися в школу», «Звичайне диво»), під час яких до збору коштів на благодійні ініціативи залучаються не лише співробітники шахти, а й усі небайдужі місцеві мешканці.

Одним із напрямків КСВ компаній є допомога у кризових ситуаціях (при катастрофах та стихійних лихах, або інших форс-мажорних ситуаціях). Сюди можна віднести й допомогу в період пандемії коронавірусу. Зокрема, компанії Групи ДТЕК спільно з Фондом Ріната Ахметова придбали 200 апаратів штучної вентиляції легень. В цілому в Фонді направлено 300 млн гривень на те, щоб забезпечити регіони засобами для боротьби з коронавірусом – у заклади охорони здоров’я передані експрес-тести, засоби індивідуального захисту для медиків.

2. Екологічні ініціативи, що виходять за межі законодавчо визначених зобов’язань. Приклади таких проєктів знайшли лише у приватних підприємств:

• У ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» запущено в роботу лінію з виготовлення паливних брикетів «Pini&Kay». Змонтоване обладнання дозволяє ефективно переробити практично всі види органічних відходів підприємства.
• З 2011 року ДТЕК почав впроваджувати принципи «Зеленого офісу» для зниження впливу на навколишнє природне середовище та формування соціально відповідальної моделі поведінки працівників.
• На шахті «Степова» ДТЕК впровадили «пілот» з утилізації метану. Тепер небезпечний газ, який виділяється в гірничих виробках під час видобутку вугілля, перетворюється на електрику і тепло на спеціальному когенераційному устаткуванні.
• Проєкт з утилізації метану в когенераційних установках впроваджено й у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське». Це дозволяє забезпечувати підприємство власною електроенергією на 54,3% від потреби. А забезпечення теплом з КГЕС головного проммайданчика доведено до більш ніж 70%

3. Етика ведення бізнесу. У цьому блоці розглянуто, які з нижче перелічених принципів реалізує підприємство:

• відповідальне управління ланцюгами постачань (має на меті зниження негативного впливу виробничого процесу на навколишнє середовище, сприяння дотриманню прав та умов праці для персоналу, а також збереження і підвищення якості продукції відповідно до міжнародних стандартів);
• сприяння зайнятості місцевого населення у регіоні присутності підприємства;
• відповідальність перед споживачами товарів і послуг;
• своєчасне інформування про ризики, пов’язані з діяльністю компанії;
• підтримка національного виробника.

Аналіз показав, що більшість компаній запровадила в своїй діяльності Етичний кодекс або Етичну політику, що включає в себе максимально можливі умови, що відповідають високим стандартам охорони праці, промислової безпеки, а також мінімізації впливу промислового виробництва на сфери життєдіяльності людини й довкілля. Але, нажаль, компанії приділяють недостатню увагу сприянню зайнятості місцевого населення у регіоні присутності підприємства (пропозиція відкритих вакансій в першу чергу місцевому населенню, замовлення послуг у місцевих постачальників), підтримці національного виробника (закупівля продукції/обладнання національного виробництва при наявності конкурентоспроможних вітчизняних аналогів) та своєчасному інформування про ризики, пов’язані з діяльністю компанії.

Як виключення можемо навести приклад ПАТ «Шахтоуправління «Покровське». Компанія переймається питаннями працевлаштування місцевого населення та пропонує в першу чергу вакансії випускникам Покровського професійного ліцею. На церемонії вручення дипломів разом з дипломами вчорашні ліцеїсти отримують і перші робочі місця.

Окремим пунктом дослідження розглядалися застосовувані компаніями форми та інструменти КСВ. Крім спонсорської допомоги у формі грошових пожертв, вагому роль відіграє допомога в натуральній формі.

Так,  наприклад, ПАТ Шахтоуправління “Покровське” через Благодійний фонд «Надія» допомагає місцевим дитячим притулкам, громадським організаціям інвалідів та ветеранів війни і праці, державним установам соціального захисту населення і будинкам для людей похилого віку продуктами харчування, твердим паливом і дровами, медикаментами, оздоровчими путівками та ін.

Вугільна компанія «Краснолиманська» забезпечує інвалідів та ветеранів війни, закріплених за підприємством, безкоштовним вугіллям, а також здійснюють його доставку безкоштовно за рахунок коштів прибутку підприємства.

Група ДТЕК для місцевих громад багаторазово придбала спецавтомобілі та різноманітну техніку для комунальних підприємств, а для медичних закладів багато різного медичного обладнання.

Заслуговує окремої уваги корпоративне волонтерство та благодійні справи співробітників підприємств – суботники, екологічні акції, донорство. Наприклад, працівники ПАТ Шахтоуправління «Покровське» щовесни проводять суботники та здійснюють висадку дерев. А Вугільна компанія «Краснолиманська» для прибирання міста навесні створює робочу групу зі співробітників підприємства, яка у березні-квітні  наводить в шахтарському містечку порядок. Волонтери ДТЕК традиційно проводять екологічну акцію «Чисте місто», в рамках якої здійснюється прибирання територій, збір сміття, висадка саженців та благоустрій. До таких заходів ДТЕК долучає місцевих жителів та депутатів громад.

За ініціативи співробітника ПАТ «ШУ «Покровське» та за підтримки адміністрації шахти група донорів з Красноармійська та Димитрова неодноразово організовувала поїздки для здачі крові для онкохворих дітей. Подібні проекти донорства крові реалізовувалися Групою ДТЕК. Ще один приклад волонтерської акції співробітників ДТЕК – збір коштів для Центру соціально-психологічної реабілітації дітей в Добропіллі, ініційований напередодні свята Дня Святого Миколая учасниками Молодіжного руху в шахтоуправлінні Білозерське і Добропільське. В цій акції взяли участь багато шахтарів. За зібрані гроші купили LED-телевізор, солодощі та фрукти для дітей.

Додатково в ході дослідження детально розглядалися елементи екологічної відповідальності, реалізовані на підприємствах (таблиця 2).

Результати дослідження показали, що всі компанії прагнуть дотримуватись національного законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, а також на регулярній основі ведуть моніторинг впливу на навколишнє середовище (але результати екологічних аудитів не опубліковані). І лише 1-2 компанії розвинулися до рівня «зеленого постачання» та «виробництва зелених товарів». Переважно приватні компанії починають запроваджувати підхід виробництва «зелених» товарів й шукати нові можливості мінімізації впливу на довкілля, але це носить, поки що, точковий (несистемний) характер, і потребує додаткового доопрацювання та вдосконалення.

В цілому, у порівнянні з зарубіжним досвідом, КСВ в Україні перебуває на стадії розвитку. Тим не менш видобувні підприємства, особливо великі приватні гравці цього сектору (як наприклад, Група ДТЕК), намагаються переймати світовий досвід і впроваджувати системні підходи до організації КСВ, охоплюючи у своїх ініціативах не лише місцевий, а й загальнонаціональний рівень. Інші ж видобувні компанії продовжують поки що орієнтуватися на ближче коло стейкхолдерів – власників, персонал та місцеві громади. Тому так важливо виокремлювати ті позитивні приклади та кейси, які є, та якомога більше поширювати їх.

Нажаль, під час аналізу в жодній компанії не вдалося виявити єдині, системні підходи до визначення обсягу фінансування програм КСВ та принципи його розподілу за громадами. Позитивним фактором є те, що окремими підприємствами запроваджуються конкурсні підходи та критерії до відбору громад, яким виділяється спонсорська допомога, що сприяє прозорості та відкритості процедур (наприклад, конкурс ДТЕК «Громада своїми руками»). У той самий час при проведенні дослідження було виявлено, що більшість компаній недостатньо комунікують з громадськістю та висвітлюють інформацію щодо їх діяльності в напрямку КСВ.

Більш детально з результатами дослідження, особливостями діяльності підприємств у сфері КСВ та прикладами соціальних проектів видобувних компаній можна ознайомитися у зведених файлах результатів анкетування за посиланням.

Дослідження проведено експертами ГО «НОВА Енергія» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проєкту «Сприяння стандартам корпоративно-соціальної та екологічної відповідності у видобувному секторі». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

Новини про початок освоєння Нафтогазом Юзівської площі породили дискусію щодо екологічних, соціальних та інших питань видобування газу. Чого чекати місцевим громадам і країні?

Підвищений інтерес до Юзівської площі викликаний великими розмірами ділянки та розвідкою запасів нетрадиційних вуглеводнів, до яких Законом України “Про угоди про розподіл продукції” від 14.09.1999 N 1039-XIV віднесено газ сланцевих товщ, газ (метан) вугільних родовищ, газ центрально-басейнового типу, нафта, конденсат або інша вуглеводнева сировина, яка залягає в нетрадиційних колекторах. Відповідно і до тексту спеціального дозволу на користування надрами було включено: «Газ природний, Газ природний вугільних шахт (метан), Газ сланцевих товщ, Газ центрально-басейнового типу, Конденсат, Нафта». Хоча про видобутокгазу (метану) вугільних родовищ чи газу сланцевих товщ тут зовсім не йшлося.

Впродовж 2013-2015 року було багато обговорень та провокацій, щодо розробки компанією Shell покладів  газу на площі Юзівська. Тоді компанія намагалася будувати відкритий діалог, оцінювала екологічні ризики та залучала передові світові технології, але отримувала шалений спротив місцевого населення.

Цей спротив, що вже не таємниця, підбурювали проросійські сили, не зацікавлені в газовій самостійності України і її співпраці з американськими компаніями. Саме вони тоді «вкинули» в обіг термін «сланцевий газ», зробивши його синонімом ледь не екологічної катастрофи. Хоча насправді ані Shell, ані інші компанії в Україні сланцевий газ не видобували і не планують – наразі це просто економічно не вигідно.

Потім Росія окупувала схід, економічна ситуація погіршилася, і Україна втратила великого міжнародного інвестора.

Спроби знайти іншого були скандальними, і нагадували ігри в наперстки. Взаємовідносини між нідерландською Yuzgaz, Кабміном, ТОВ “Надра Юзівська” та словацькою Nafta a.s. були непрозорими, і в підсумку нічим не закінчилися. Великий проєкт з освоєння Юзівської площі, після виходу Shell з України, виявився замороженим на 6 років.

Справа зрушилася з місця, коли в грудні 2020 НАК “Нафтогаз України” придбала 100% в статутному капіталі ТОВ “Надра Юзівська” за 15 мільйонів доларів (близько 420 мільйонів гривень).

Для Нафтогазу робота в цьому регіоні не нова. З 2004 року дочірнє підприємство НАК Нафтогазу отримало спеціальний дозвіл на розробку Святогірського родовища в Харківській області, яке, як ми бачимо, (рис.1.) знаходиться в середині площі Юзівська. В 2019 році Нафтогаз отримав спецдозвіл повторно http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-2740 вже з прописаним «Газом центрально-басейнового типу», свердловини для видобування якого буряться у так звані нетрадиційні щільні колектори. Тобто, у породи з низькою проникністю, з яких видобувати газ набагато складніше, але можливо, якщо застосовувати сучасні технології та спеціалістів міжнародного рівня. З технічної точку зору головна відмінність між традиційними покладами і нетрадиційними скупченнями вуглеводнів полягає у неможливості отримання промислових дебітів газу в останніх без використання спеціальних технологій гідророзриву пласта.

На початку 2021 року Дивізіон «Нафтогаз Розвідка та Видобування» Нафтогазу запустив в роботу нову установку підготовки газу (УПГ), на Святогірському родовищі з щільними колекторами. А приведений до необхідних норм газ розпочали подавати у систему магістральних газопроводів. Цю ж Інфраструктуру планують використовувати і для початку освоєння Юзівської площі.

В межах своєї діяльності, ГО «Нова Енергія» вже не одноразово повідомляла про низьку активність громадськості в процедурах оцінки впливу на довкілля (ОВД) і «неймовірні ПА компаній» в намаганнях пройти  повз увагу громадськості. У 2019 році було  оприлюднено 151 звітів з ОВД в нафтогазовому секторі і лише до 20-ти з них у громадськості вистачило сил подати зауваження та пропозиції.

Наприклад, громадські слухання щодо геологічного вивчення з подальшим видобування нафти, газу Святогірського родовища, розміщеного повністю на території Ізюмського району Харківської області, проходили в одному з готелів міста Харкова і жоден представник Ізюмського району на них чомусь «не з’явився». Відповідного жодного питання по технології проведення робіт, утилізації бурового шламу, впливу на геологічну структуру та інше, не піднімалося.

Хоча варто зазначити, що слухання ОВД зі спорядження (буріння) свердловин Святогірського ГКР були проведені в приміщенні сільського будинку культури 5 липня 2018 року о 10:00, с. Олександрівка Ізюмського р-ну Харківської обл, а слухання щодо спорудження УКПГ Святогірського ГКР були проведені в приміщенні Студенокського сільського будинку культури 2 липня 2019 року о 12:00, с. Студенок Ізюмського р-ну Харківської обл.

Якщо більш детально подивитися на спеціальний дозвіл, то можна побачити кілька цікавих деталей:

https://www.geo.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11…

Дуже часто при проведеннях процедури ОВД можна побачити розбіжності, з текстом спеціального дозволу, в частині відстані до меж адміністративних одиниць. Зазначена відстань в спеціальному дозволі відображає відстань до межі ліцензійної ділянки родовища. А інформація в повідомленні про плановану діяльність вказує на відстань до безпосереднього  родовища та місця проведення робіт. Так і в тексті спеціального дозволу Святогірського родовища відстань до м. Ізюм  1 км, а не 18, як в повідомленні про планову діяльність.

Як відомо, «децентралізація ренти», у наслідок якої 3% від коштів сплачених компаніями за користування надрами для видобутку вуглеводнів йдуть до бюджету громади, а 2% – до обласного, зробила місцеві громади зацікавленими у справедливому оподаткуванні використання надр.

Щодо угоди про розподіл продукції (УРП), яка діє по Юзівській площі до 2063 року, слід зазначити, що для неї діють спеціальні податкові умови. Наприклад, ставка ренти по УРП на Юзівській площі складає 1.25% замість стандартних 29%. Тобто місцеві та державний бюджет отримають в 23 рази менше коштів за видобуті на цій території вуглеводні. Якщо врахувати планований у подальшому річний видобуток на рівні 10мільярдів кубічних метрів, то втрати бюджетів громад на території яких буде здійснюватися видобуток газу становитимуть 333 млн.грн. щороку (при розрахунковій середній річній вартості 1 м³газу на рівні 4 грн.).

Разом з тим, слід відзначити, що правила оподаткування УРП визначаються законодавчо, і практика менших ставок є загальноприйнятою. Недоотримані податки компенсуються тим, що згідно УРП, Нафтогаз має додатково віддавати державі частину свого прибутку від видобутого на Юзівській площі газу, але механізм компенсації громадам недоотриманих надходжень з боку держави досі чітко не визначений.

Окрім того, у Нафтогаза діє політика корпоративної соціальної відповідальності, відповідно до якої компанія реалізує соціальні проєкти в регіонах, де веде свою діяльність.

Таким чином, компанія може за рахунок отримуваних прибутків заключати додаткові угоди по корпоративно-соціальній відповідальності підприємства, які допоможуть налагодити співпрацю з місцевою громадою на території яких йде видобуток.

Слід зазначити, що окрім програм корпоративно-соціальної та екологічної відповідальності в налагоджені співпраці компанії з громадою має бути відкритий діалог щодо суттєвих умов виробничої діяльності, потенційних екологічних ризиків та заходів щодо їхньої мінімізації. ГО «Нова Енергія» всебічно підтримуватиме такий діалог, з детальним обговоренням усіх дискусійних питань та продовжуватиме свою роботу з «видобування правди про діяльність видобувних підприємств» і включення актуальної й достовірної інформації в Звіти ініціативи прозорості видобувних галузей в Україні (EITI-агнл. або  ІПВГ – укр.).

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Сприяння стандартам корпоративно-соціальної та екологічної відповідності у  видобувному секторі». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

Питання налагодження партнерства між компаніями видобувного сектору та громадами є спірним та неоднозначним. В Україні одні видобувні компанії вважають, що їх зобов’язання перед суспільством закінчуються після сплати всіх податків, а інші активно співпрацюють з громадами, впроваджують програми корпоративної соціальної відповідальності і вважають це невід’ємною складовою своєї діяльності.

З метою залучення зацікавлених сторін до відкритого обговорення проблемних питань, кращих практик та підходів до участі видобувних компаній у розвитку територіальних громад на прикладі Харківської області 17 лютого 2021 року ГО «НОВА Енергія організувала конференцію «Відповідальний видобуток та розвиток громад».

Офіційне відкриття заходу провели Віталій Филенко, голова ГО «Нова Енергія», Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України та Дмитро  Мирний, заступник директора Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу – начальник управління паливно-енергетичного комплексу.

Діна Нарежнева, представниця Міжнародного фонду «Відродження» розповіла  про роль Ініціативи прозорості видобувних галузей в Україні. «Нам дуже важливо аби Україна стала не тільки рівноправним членом БГЗО, але й була одним  із лідерів впровадження стандарту прозорості видобувних галузей», –  зазначила Діна Нарежнева.

З моменту запровадження Ініціативи прозорості видобувних галузей (ІПВГ) в Україні  відбулися суттєві зміни щодо прозорого та відповідального надрокористування. Якщо раніше для громад, на території яких ведеться видобуток, основним завданням було з’ясувати власника техніки, що курсує громадою, або свердловини, на якій ведеться видобуток, то зараз жителям актуально дізнатися інформацію щодо спеціальних умов надрокористування або розмірів ренти, що може наповнити місцевий бюджет. Таким чином, потреби громад у інформації щодо видобувної діяльності значною мірою зросли. 

Наразі в Україні запускається платформа ІПВГ, яка консолідує всю доступну на різноманітних ресурсах інформацію щодо стану та перспектив видобутку на території громад.

Олена Агапов, експертка, аналітик ГО «Нова Енергія презентувала збірник результатів дослідження кращих практик та підходів до участі видобувних компаній у розвитку територіальних громад та зазначила: «Корпоративно-соціальна відповідальність (КСВ)  видобувного сектора в Україні полягає у створені певних соціальних та оздоровчих заходів для працівників компаній – це внутрішня складова КСВ, а  також у спонсорстві, корпоративній благодійності, що у свою чергу включає започаткування соціально орієнтованих програм та проектів на територіях присутності видобувних компаній – це, відповідно, зовнішня сторона».

Дослідження експертів ГО «Нова Енергія» було зорієнтовано на зовнішню складову КСВ, воно охопило найбільші видобувні компанії нафтогазової галузі та вугільної промисловості. Відбір підприємств для проведення аналізу здійснено за обсягами видобутку корисних копалин: нафти, газу, газового конденсату та вугілля (були визначені порогові значення об’ємів видобутку, які відрізняють до 10 компаній-лідерів у відповідних сферах). Збір даних здійснювався на основі відкритих інформаційних джерел  та відповідей видобувних компаній на запити.

«Дослідження показало, що видобувні компанії розпочали активно впроваджувати принципи соціальної відповідальності та співпрацювати з громадами для забезпечення їх сталого розвитку. З’явились перші компанії, які запровадили і виконують стратегію КСВ, проводять моніторинг її ефективності та оприлюднюють звіти за результатами її виконання.

Під час аналізу публічних джерел в жодній компанії не вдалося виявити підходи до визначення обсягу фінансування програм КСВ та принципи його розподілу за громадами. Позитивним фактором є те, що вже запроваджуються конкурсні підходи та критерії до відбору громад, що сприяє прозорості та відкритості процедур. У той самий час при проведенні дослідження було виявлено, що компанії недостатньо комунікують з громадськістю та висвітлюють інформацію щодо їх діяльності в напрямку КСВ»-, зазначила  Олена Агапова.

Серед спікерів на конференції були присутні представники компаній: АТ “Укргазвидобування” групи “Нафтогаз”, ДТЕК Нафтогаз, група компаній Smart Energy

 АТ «Укргазвидобування» групи «Нафтогаз», крім фінансування окремих проектів надає фактичну допомогу громадам під час форс-мажорних обставин та стихійних явищ, зокрема здійснюється надання спеціалізованої техніки під час гасіння пожеж, для розчищення снігових заносів, для термінового ремонту об’єктів соціальної інфраструктури. Це вагома допомога особливо для тих громад, які не мають власного обладнання та знаходяться у віддалених районах.

Віталій Чудак – начальник відділу проектів регіонального розвитку АТ “Укргазвидобування” групи “Нафтогаз” наголосив: «Група Нафтогаз активно демонструє позицію соціально-відповідального партнера, використовуючи при цьому міжнародний досвід, та впроваджує нові практики співпраці як з громадами, так і з партнерами» та підкреслив, що: «Успішність сучасного бізнесу відзначається не тільки прибутковістю чи фінансовим станом компанії, але й внеском бізнесу в країну, поліпшенням якості життя людей»

ДТЕК Нафтогаз є найбільшою в Україні приватною газовидобувною компанією. За 2019 рік ДТЕК Нафтогаз видобув 1,66 млрд куб. м природного газу, що на 0,66% перевищило обсяги видобутку попереднього року і стало новим рекордним показником як для компанії, так і для сектора приватного газовидобутку України. До складу ДТЕК Нафтогаз входять підприємства «Нафтогазвидобування» і «Нафтогазрозробка», які ведуть розвідку та видобування вуглеводнів у Полтавській і Харківській областях. Компанія приділяє багато уваги заходам з корпоративної соціальної відповідальності, має власний підхід до налагодження співпраці з громадами, на територіях яких веде видобувну діяльність, що полягає у розробці спільно з громадами програм соціального партнерства, спрямованих на забезпечення сталого розвитку цих громад.

«ДТЕК Нафтогаз на сьогодні можна назвати інноваційним та технологічним лідером на нафтогазовому ринку тому, що у багатьох аспектах діяльності, зокрема у співпраці з громадами, компанія є першопрохідцем у багатьох ініціативах», – зазначив Юрій Береза – начальник відділу з комунікацій ДТЕК Нафтогаз.

«Для реалізації соціальних ініціатив ми, в першу чергу, звертаємо на максимальну залученість місцевого населення як до формування стратегічного плану, так і до реалізації проектів», -додав Юрій Береза

Наталя Плеханова – менеджер з корпоративних комунікацій групи компаній Smart Energy, виступила від імені компанії та розповіла пропевні принципи, напрямки соціальної співпраці з громадами та про активнe залучення Smart Energyдо розвитку громад. «Smart Energy протягом 8 років впроваджує Екологічний моніторинг, ми залучаємо до вивчення можливого впливу нашої діяльності на воду, землю,повітря, флору та фауну, спеціалізовану дослідницьку організацію, ці результати допомагають нам вдосконалюватися», –  зазначилаНаталя Плеханова

Компанії групи, окрім постійної допомоги громадам Полтавщини і Харківщини, спільно з Благодійним Фондом Вадима Новинського на честь Покрова Пресвятої Богородиці придбали та доставили в регіональні лікарні експрес-тести та тест-системи, медичні маски, апарати ШВЛ, захисні костюми для лікарів, захисні екрани, бокси біологічної безпеки на загальну суму 2 млн дол. США у березні-квітні минулого року

На завершення  Віталій Филенко, голова ГО «Нова Енергія» підсумував та звернув увагу напроблемні питання корпоративно-соціальної та екологічної відповідальності у видобувному секторі .

Корпоративно-соціальна відповідальність в Україні перебуває на стадії розвитку, оскільки продовжує орієнтуватися на ближче коло стейкхолдерів − державу, власників та персонал. Більш широке коло зацікавлених сторін, таких як місцеві громади, постачальники та інші, поки що так і не є системною ознакою.

«Ми підготували обґрунтування підходу компенсації недоотриманого прибутку громаді, тобто при обрахуванні обсягів фінансування проектів корпоративно-соціальної відповідальності можна було відштовхуватися від того, скільки недоотримала громада через запровадження стимулюючої ставки ренти, – зазначив Віталій Филенко та додав: -Корпоративно-соціальна відповідальність є добровільна воля компаній і тут не можна примушувати, але коли у нас є аргументи і підстави для того, щоб будувати діалог, завжди простіше якщо є відправна точка для дискусій та переговорів».

Захід організовується ГО «Нова Енергія» в рамках проекту «Сприяння стандартам корпоративно-соціальної та екологічної відповідальності у видобувному секторі» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».

Посилання на матеріали конференції

Починаючи з 2016 року Україна взяла курс на нарощення видобутку власного газу та прийняла Концепцію розвитку газовидобувної галузі (схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1079-р.), яку ще називають «Програма 20/20». Суть назви програми полягала в тому, що АТ «Укргазвидобування» досягне видобутку 20 млрд куб. газу до 2020 року. Разом з тим, реалізація «Програми 20/20» мала надати змогу державним та приватним підприємствам збільшити обсяг загального видобутку природного газу з 20 млрд куб. м у 2015 році до 27,6 млрд куб. метрів у 2020 році. 

На основі зазначених показників надалі було прийнято цілу низку нормативно-правових та розпорядчих актів, які регулюють діяльність нафтогазового сектору України. Серед них і Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» №2245-VIII від 07.12.2017 р. Цей Закон передбачав встановлення стимулюючих ставок рентної плати за користування надрами для видобутку природного газу з нових свердловин на рівні 12% замість 29% (для покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів) та 6% замість 14% (для покладів, які повністю або частково залягають на глибині понад 5000 метрів) починаючи з 2018 року. При цьому під поняттям «нова свердловина» розуміють наступне – це «свердловина, буріння якої розпочато від денної поверхні суходолу (рівня нуль метрів згідно з проектом свердловини) після 1 січня 2018 року, що підтверджується актом про введення в експлуатацію бурової установки» (Державна фіскальна служба (ДФС); Лист від 18.01.2018 № 1464/7/99-99-12-03-04-17).

Звісно, пільгові заохочення надрокористувачів вкрай важливі для залучення інвестицій в галузь, для розвитку національного газовидобування та посилення енергетичної безпеки України. Але, на нашу думку, не менш важливим є соціально-економічний розвиток видобувних регіонів, які відчувають негативний вплив від діяльності видобувних підприємств, і де колись цей видобуток завершиться, а місцеве населення залишиться з низкою невирішених проблем та виснаженими надрами.

Для громад, де ведеться видобувна діяльність (а це переважно сільські території) рента – це вагомий внесок до місцевого бюджету. Від розміру цих платежів напряму залежать можливості громад у сфері розбудови інфраструктури та інвестування у соціально-економічний розвиток. В намаганнях залучити інвесторів наразі зовсім забули про місцеве населення, обурення якого переростає у конфлікти із закликами до насильницького припинення газовидобутку, що активно підігріваються радикальними та проросійськими групами. Особливо гостро ця проблема постала при розробці нових родовищ. Місцеві мешканці та органи місцевого самоврядування (ОМС), на території яких з’являються нові свердловини не підтримують такі стандарти, при яких сусідня громада, де діють «старі» свердловини (введені в експлуатацію до 2018 року), отримає за той самий об’єм видобутого газу у 2,5 рази більше ренти до місцевого бюджету.

Надання преференцій надрокористувачам призвели до зниження дохідної частини місцевих бюджетів деяких громад. Тож було б справедливим знайти певні механізми компенсації таким громадам недоотриманого прибутку.

Аналіз проведений Асоціацією «Енерготранспарентність» за результатами дев’яти місяців 2020 року показав, що місцеві та обласні бюджети отримали вдвічі менше рентної плати за користування надрами для видобутку  нафти, газу та конденсату, ніж за аналогічний період 2019-го.

 Нагадаємо, що до місцевих бюджетів надходить лише 3% ренти, ще 2% у обласні бюджети, а решта до держбюджету. Тому навіть за умови компенсації цих 3% місцевим громадам, видобувні компанії все одно залишалися б «в плюсі», заощаджуючи 97% пільгової суми.

Представляючи інтереси громадськості ГО «Нова енергія» спробувала з’ясувати, скільки нових газових свердловин введено в експлуатацію протягом 2018-2020 рр., скільки ренти сплачено за стимулюючими ставками рентної плати і хто здійснює монітооринг та контроль за цим процесом.

Для цього до видобувних компаній, Харківської обласної державної адміністрації, місцевих рад, Харківського управління Головного управління ДФС та Державної казначейської служби України було надіслано ряд запитів з проханням надати дані щодо обсягів ренти, сплаченої видобувними компаніями протягом 2018-2020 рр. за стимулюючими ставками ренти у розмірі 6% та 12%. До Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) був надісланий запит з проханням надати перелік нових свердловин, пробурених та введених в експлуатацію починаючи з 2018 року.

У результаті ми не отримали тих даних, на які розраховували. Виявилося, що органи державної влади та місцевого самоврядування володіють лише інформацією по загальних обсягах сплаченої ренти за користування надрами для видобутку природного газу. Окремих даних по нових свердловинах немає. Відмова з боку регіональних управлінь ДФС надати запитувану інформацію обґрунтована тим, що існуюча облікова система не дозволяє автоматично отримати інформацію за кожною ставкою ренти окремо. Щоб зібрати таку статистику співробітники ДФС мали б здійснювати вибірку даних вручну з численної кількості податкових декларацій, а це не входить в їх робочі обов’язки. Видобувні компанії не зобов’язані законом відповідати на запити громадськості, і надання ними інформації у публічний доступ здійснюється лише на добровільних засадах. Нажаль ми не отримали відповідей на запити від надрокористувачів. 

Натомість, Держгеонадра надали перелік нових газових свердловин, з яким можна ознайомитися за посиланням. Володіючи інформацією про нові свердловини (ідентифікаційний номер, назву, глибину, місце розташування), зацікавлені сторони (ОМС, мешканці громад) можуть більш конкретно та адресно сформулювати запит та направити його до видобувної компанії, що працює на їх території, або до територіального підрозділу ДФС. Для з’ясування переліку нових свердловин та їх власників на території окремої громади пропонуємо застосування наступного підходу:

Крок 1.

Для початку варто визначити, які свердловини в межах певної територіальної громади введені в експлуатацію у 2018-2021 рр. (та мають статус нових відповідно закону). Це можна зробити через вибірку в Реєстрі нафтових та газових свердловин, або подивитися перелік у додатку за посиланням.

Припустимо, що нас цікавить інформація по Нововодолазькій об’єднаній територіальній громаді. Тоді у пошуковому вікні обираємо Харківську область, Нововодолазький район, вид корисної копалини – газ, і отримуємо вибірку з усіма газовими свердловинами, розташованими в межах району. Далі можна подивитися детальну інформацію по кожній свердловині, у тому числі визначити компанію-власника, родовище, початок бурових робіт, дату введення в експлуатацію, географічні координати. Якщо перелік свердловин дуже великий, можна порівняти його зі списком нових свердловин від Держгеонадр.

А вже потім у Реєстрі нафтових та газових свердловин знайти інформацію про певну свердловину, ввівши її системний номер (ідентифікатор).

При натисканні на системний номер відкривається сторінка з паспортом свердловини. Наприклад, у паспорті свердловини №65250 вказано, що власник ГПУ «Шебелинкагазвидобування», в бурінні вона з 07.06.2018 р., введена в експлуатацію 24.02.2019 р. Географічні координати: 49° 29′ 34″ пн.ш., 35° 46′ 40,61″ сх.д.

Крок 2.

За Публічною кадастровою картою України визначити, чи потрапляє свердловина в межі певної адміністративно-територіальної одиниці.

Для зручності пошуку місця розташування свердловини на електронних картах географічні координати варто перевести з формату “градус-хвилина-секунда” у формат десяткових градусів за наступною формулою DD = (секунди / 3600) + (хвилини / 60) + градуси. Таким чином, координати: 49° 29′ 34″ пн.ш., 35° 46′ 40,61″ сх.д. матимуть наступний вигляд:

Широта   34/3600+29/60+49=49,492778

Довгота   40,61/3600+46/60+35=35,777947

Крок 3.

Визначити якій видобувній компанії належить свердловина, в межах якого спецдозволу (ця інформація зазначена у паспорті свердловини) та звернутися із запитом стосовно обсягів нарахування ренти по певній свердловині до відповідної видобувної компанії. Інший варіант – звернутися з запитом до територіального підрозділу ДФС, вказавши назву видобувної компанії, адміністративно-територіальну одиницю, номер спецдозволу, в межах якого розташована свердловина. Наприклад, розглянута нами свердловина розташована на Приштоковому родовищі (реєстраційний номер спецдозволу 4811).

Порівнявши дані реально сплаченої ренти за ставками 12% та 6% з тими цифрами, яких сягала б рента за умови сплати її на рівні 29% та 14% відповідно, громада може обґрунтовано та аргументовано вести перемовини з видобувною компанією щодо обсягів інвестицій в розвиток громади в рамках програм корпоративної соціальної відповідальності та соціального партнерства. Звісно, цей підхід не гарантує позитивного результату, тому доцільно піднімати питання компенсації недоотриманого прибутку (ренти) територіальним громадам на загальнодержавному рівні, і можливо, ініціювати перерахування таким громадам державних дотацій/субвенцій або сплату недоотриманих відсотків від пільгової суми з боку видобувних компаній.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Сприяння стандартам корпоративно-соціальної та екологічної відповідності у  видобувному секторі». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

17 лютого 2021 року  ГО “Нова Енергія” організовує онлайн-конференцію “Відповідальний видобуток та розвиток громад”, присвячену презентації особливостей участі підприємств нафтогазової галузі у розвитку громад,  аналізу програм корпоративно-соціальної та екологічної відповідальності.

Мета конференції — залучення зацікавлених сторін до відкритого обговорення проблемних питань, кращих практик та підходів до участі видобувних компаній у розвитку територіальних громад на прикладі Харківської області.

Під час конференції будуть висвітлені наступні питання:

• Роль Ініціативи прозорості видобувних галузей в Україні у побудові відкритого діалогу на національному та регіональному рівнях; 
• Кращі практики та підходи до участі видобувних компаній у розвитку територіальних громад; 
• Приклади успішних проєктів співпраці видобувних компаній і громад для сталого розвитку;
• Проблемні питання корпоративно-соціальної та екологічної відповідальності у видобувному секторі.

До участі в заході запрошуються  представники органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, профільних ВНЗ, та найбільших газовидобувних підприємств регіону (АТ «Укргазвидобування», НАК «Нафтогаз», ДТЕК Нафтогаз, Smart Energy).

Захід відбудеться в режимі онлайн з очною участю обмеженої кількості спікерів та ЗМІ. 

Реєстрація за посиланням є обов’язковою! Останній термін подачі заявки – 15 лютого 2021 року о 14.00. 

Детальна інформація щодо проведення конференції буде надіслана відібраним учасникам.

Захід організовується ГО «Нова Енергія» в рамках проекту «Сприяння стандартам корпоративно-соціальної та екологічної відповідальності у видобувному секторі» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».

Український газ – головна тема, яка оточена міфами та популізмом. Серед усієї інформації, що доносяться ЗМІ та поширюється соціальними мережами, дуже тяжко виокремити правдиві факти.

Останнім часом до громадської організації «Нова Енергія» почали  надходити звернення від представників органів місцевого самоврядування з питаннями щодо собівартості видобутку газу на території їхніх громад, для потреб обґрунтування звернень до центральних органів влади, щодо зниження вартості для населення . Експерти нашої організації з 2014 року займаються питаннями популяризації прозорого та ефективного використання коштів отриманих від видобутку вуглеводнів в Україні та спробували знайти достовірні факти та знайти данні компаній про складові вартості та собівартість українського газу.

Дослідження показало, що у більшості випадків представники нафтогазовидобувних компаній уникають прямої відповіді на ці питання. АТ «Укргазвидобування» видобуває близько  73% всього українського газу і нам вдалося знайти деталізовані дані про структуру формування ціни у одній з презентацій  від групи Нафтогаз. У ній йде мова про складову вартості газу при середній річній ціні 6,62 грн/м3 (з ПДВ). Різниця між 6,62, лютневими 6,86., і максимальними 6,99 гривні за кубометр, не велика, тому данні достовірні з похибкою до 10% і для поточної вартості. Відповідно до даних наведених в презентації операційні витрати на видобуток складають 1,35 грн на 1 м3 газу.

Рисунок 1. Складова вартості газу власного видобутку за даними НАК «Нафтогаз» (https://ugv.com.ua/uploads/UGV%20PREZ%2017.02.pdf)

Чи має бути такою ціна газу для населення? Однозначно ні, тому вважаємо, що ринкова ціна цілком припустима. Надра належать народу України, а не маленькій його частині, що проживає на його території зараз, тому за виручені кошти потрібно створювати можливості для майбутніх поколінь, так само отримати вигоди від багатства надр, що спустошуються сьогодні.

Важливо розуміти, що дешевий газ не навчить нас його економити, боротися з «перетопами» у приміщеннях та впроваджувати заходи з енергоефективності.

Питання в тому, що з кожного кубометру газу в державний та місцеві бюджети українець сплачує 4,12 грн, або ж загалом понад 57 млн. грн (з розрахунку 13,9 млн м3 товарного газу видобутого Укргазвидобуванням). А от підтвердити чи спростувати, що ці кошти йдуть на «проїдання» та популізм не можливо, через «розмивання» цих коштів в загальному фонді державного та місцевих бюджетів.

Окремо слід зазначити, що для нових свердловин з 2017 року встановлено стимулюючі ставки ренти, що знижують складову вартості по ренті до 35 коп., а додаткові 75 коп. йдуть у додатковий прибуток компанії, а місцеві бюджети недоотримують кошти у власні бюджети через преференції та стимулювання здійснюване державою.

Наприклад, за дев’ять місяців 2020 року обласні бюджети отримали майже на 50% менше рентної плати за користування надрами для видобутку цих ресурсів, ніж за аналогічний період 2019-го. До бюджету Харківської області 2020 року надійшло 286 млн 691 тис. грн рентної плати. 256 млн 910 тис. грн — за газ, близько 25 млн 35 тис. грн — за конденсат та 4 млн 745 тис. грн – за нафту. 2019-го — 581 млн 525 тис. грн (падіння на 50,70%).

Ці всі фактори у поєднанні з пандемією Covid-19, призвели до суттєвого зниження можливостей територіальних громад до реалізації заходів соціально-економічного розвитку.

На думку голови ради ГО «Нова Енергія» Віталія Филенка: «При визначенні обсягу фінансування програм корпоративно-соціальної та екологічної відповідальності компаніям та громадам слід відштовхуватися саме від недоотриманих надходжень місцевих бюджетів через запровадження стимулюючої ставки ренти та відповідного збільшення вільного грошового потоку компаній».

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Сприяння стандартам корпоративно-соціальної та екологічної відповідності у  видобувному секторі». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження»

Свідоме та відповідальне використання природних ресурсів одна із основних складових сталого розвитку, до якого так прагне сучасне суспільство. І згідно з цим підходом видобуток корисних копалин повинен приносити вигоду економіці, підвищувати рівень життя населення й забезпечувати дбайливе ставлення до навколишнього середовища, а не лише слугувати джерелом збагачення певного кола осіб. Наскільки відповідальним є видобуток корисних копалин в Україні, та як його оцінити? Про це й піде мова у статті.

Зазвичай, компанії пишуть у своїх звітах про сталий розвиток та позитивний внесок, який вони вносять в досягнення цілей ООН у сфері сталого розвитку, але при цьому, як правило, не згадують про негативні впливи, які можуть перешкодити досягненню цілей. Така одностороння звітність не дає зацікавленим сторонам (громадськості, органам державної влади та органам місцевого самоврядування) істинного уявлення про проблеми, з якими стикається гірничодобувний сектор.

Про методику Responsible Mining Index

Ефективним підходом для оцінки відповідального використання природних ресурсів є методика Responsible Mining Index (RMI) (пер. індекс відповідального видобутку), запроваджена міжнародним фондом «Responsible Mining Foundation» (RMF) (пер. Фонд «За відповідальне ведення гірського видобутку»). Ґрунтуючись на фактичних даних, RMF оцінює економічну, екологічну, соціальну та управлінську політики великих гірничодобувних компаній, які ведуть розробку в багатих на ресурси країнах. Основна мета індексу – стимулювати постійне вдосконалення видобувних практик в освоєнні надр і підвищення відповідальності компаній на місцевому рівні [2].

Довідка. Фонд Responsible Mining Foundation було створений в листопаді 2012 року як некомерційна дослідницька організація, що працює на загальне благо. Спочатку Фонд базувався в Нідерландах, потім перемістився до Швейцарії. Це незалежна дослідницька організація, яка сприяє постійному підвищенню рівня відповідального видобутку корисних копалин в масштабах всієї галузі шляхом розробки інструментів і платформ, обміну даними, що представляють інтерес для громадськості, і забезпечення інформованої і конструктивної взаємодії між гірничодобувними компаніями та іншими зацікавленими сторонами. Фонд виконує свою роботу і дослідження з точки зору того, що може обґрунтовано очікувати суспільство в цілому від видобувних компаній у сфері економічних, екологічних, соціальних та управлінських питань [1].

Система оцінювання RMI

Оцінка RMI охоплює 43 теми (показники), згруповані в шість тематичних блоків (див. рис. 1).

Рис. 1. Показники оцінювання RMI

Оцінювання в основному зосереджене на принципах і практиці роботи компанії на всіх рівнях (від міжнародного до місцевого) у сфері економічних, екологічних, соціальних та управлінських питань. Тематичні показники розраховуються за трьома індикаторами:

• Показники зобов’язань – оцінюють ступінь, в якій компанії запровадили офіційні зобов’язання, затверджені керівництвом старшої ланки і розподілили обов’язки, і ресурси для їх виконання.
• Показники дій – оцінюють ступінь, в якій компанії систематично вживають заходи для поліпшення і максимального збільшення потенційних переваг, а також втілюють заходи запобігання, мінімізації або пом’якшення негативного впливу своєї діяльності.
• Показники ефективності – оцінюють ступінь, в якій компанії відстежують та аналізують  реалізацію заходів для поліпшення своєї роботи.

Загальна система підрахунку індексу ґрунтується на ієрархії різних рівнів. Агрегований бал за кожним показником, підсумовується з середнього арифметичного на рівні індикаторів, середнього арифметичного на рівні тематичних показників і середнього арифметичного на рівні тематичних блоків.

Також, варто зазначити, що автори вирішили не проставляти у звіті загальний бал по кожній компанії і не робити загальний рейтинг компаній, пояснюючи це тим, що агрегований загальний бал по окремій компанії може приховати значні відмінності в тематичних блоках. Бали проставляються шляхом обчислення середнього значення відповідей по кожному з шести його тематичних блоків за шкалою від 0.00 до 6.00, де 6 балів – це найвищий результат (очікування суспільства). Автори відзначають, що низький бал може також бути наслідком недостатньої відповідної інформації в загальнодоступних джерелах, неучастю компанії та простоєм в період перевірки [2].

Додаткова індивідуальна оцінка ділянок видобутку (родовищ), яку RMF виконує на додаток до оцінки RMI, не включається в загальну бальну оцінку компанії, проте, покриває не менш важливі тематики: працевлаштування місцевого населення, закупівлі на місцевому рівні, планування заходів після закриття проекту, подача і розгляд скарг населення, подача і розгляд скарг працівників, якість повітря, якість води, об’єм води, контроль за ділянками видобутку (родовищ) і готовність до надзвичайних ситуацій [1].

Про звіт Responsible Mining Index 2020

Звіт RMI – це виконувана раз у два роки оцінка політики і практики великих гірничодобувних компаній, які працюють в різних точках світу, їх економічного розвитку, корпоративної поведінки, управління життєвим циклом, добробуту суспільства, умов праці та екологічної відповідальності з урахуванням гендерних питань і прав людини в усіх аспектах звіту. Збір даних для звіту 2020 року охоплює дворічний період оцінки – з липня 2017 р. по червень 2019 р.

Загалом, звіт RMI 2020 року, охопив 38 великих гірничодобувних компаній з 19 країн світу, що експлуатують більше 780 ділянок видобутку, при цьому за сукупною вартістю продукції на їх частку припадає 28 відсотків світового видобутку корисних копалин. Крім того, у звіті виконана оцінка 180 окремих ділянок видобутку в 45 країнах по 10 основних показниках відповідального видобутку корисних копалин. Дослідження, проведене протягом одного року, складається з глибокого вивчення кожної компанії, при цьому на аналіз діяльності та оцінку кожної компанії було витрачено близько двох місяців.

У Звіті RMI 2020 підкреслюється розбіжність між політикою і стандартами в масштабах всієї компанії в порівнянні з діями на місцях (на ділянках видобутку), де вплив гірничих робіт найбільш суттєвий. Як правило, компанії практично не демонструють детальні відомості на рівні ділянок видобутку з питань, які становлять великий громадський інтерес для населення, працівників, органів влади та інвесторів.  Так само  мало свідчень того, що компанії взаємодіють з місцевими зацікавленими сторонами у таких питаннях, як наприклад, місцеві закупівлі, механізми розгляду скарг населення або якість повітря і води. Зі 180 оцінених ділянок видобутку тільки одна набрала більше 50 відсотків, в той час як 145 ділянок набрали менше 20 відсотків, а 45 ділянок – нуль відсотків за всіма 10 показниками. Жодна з компаній не демонструє стабільні результати роботи на всіх ділянках видобутку, що їй належать або нею експлуатуються. Таким чином, звіт демонструє компаніям та зацікавленим сторонам, де є слабкі сторони, проблемні питання, і що потрібно покращити, щоб видобуток став більш відповідальним за усіма оцінюваними напрямками діяльності [1, 2].

Такі результати підтверджують гіпотезу, що «видобувні компанії на ділянках видобутку діють за правилами, які дозволені національним законодавством та місцевими громадами».

Українські компанії у дослідженнях RMF

Українські компанії поки що не можуть конкурувати з іншими європейськими підприємствами, але за останні роки деякі з них значно виросли у багатьох сферах.

Ось наприклад, ArcelorMittal – перша і поки що єдина компанія, що  працює в Україні, яка потрапила до звіту RMF.

Хоча загальні результати ArcelorMittal залишаються в цілому низькими, підприємство демонструє один з п’яти найбільш високих результатів в області корпоративної поведінки (рис. 2).

Рис. 2. Результати оцінки ArcelorMittal за методикою RMI

За результатами оцінювання на рівні ділянок видобутку ArcelorMittal займає 29-е місце з 38 компаній. ArcelorMittal належить 21 ділянка видобутку в різних країнах світу  (з них 1 недіюча у США). В межах України компанія працює лише в межах Криворізького залізорудного басейну (спецдозвіл 4482 – Родовище Новокриворізьке Частина ділянки Південна Ділянка №1, 4451 – Родовище рудник ім. Кірова Поле шахти ім. Артема Ділянка № 1 та 4483 – Родовище Валявкинське Кар`єр №3)  Загалом середній бал компанії в оцінці по всіх ділянках видобутку становить всього 3%.

Результати ArcelorMittal в області корпоративної поведінки (крім офіційного зобов’язання запобігати всім формам хабарництва і корупції) обумовлені наявністю у компанії корпоративної системи виявлення та оцінки будь-яких ризиків в області прав людини, праці й екології, пов’язаних з його постачальниками та підрядниками, а також розкриттям інформації про платежі, які компанія сплачує урядам на регіональному та національному рівнях, відповідно до Закону Канади про заходи щодо забезпечення прозорості у видобувному секторі.

Серед деяких інших, більш високих, результатів ArcelorMittal – систематична підтримка навчання у сфері інженерно-технічних дисциплін в країнах, в яких працює компанія, і приділення особливої уваги навчанню місцевих працівників технічним і управлінським навичкам.

Довідка. Для вирішення проблеми алкоголізму і наркоманії компанія ArcelorMittal запровадила програму Mina Viva на своєму руднику Серра Азул в Бразилії. Програма, розроблена на основі концепції спільної відповідальності за охорону праці і техніку безпеки на робочому місці, спрямована на підвищення обізнаності працівників про наслідки зловживання алкоголем і наркотиками, що впливають на безпеку праці і загальний стан здоров’я. В результаті участі всіх співробітників і ланцюга керівників значно знизилися позитивні результати тестів на алкоголь і наркотики, і в кінцевому підсумку скоротилася кількість прогулів і днів з втратою робочого часу. Програма була удостоєна золотої нагороди Protection Brazil 2018 у категорії «Якість життя на роботі».

ArcelorMittal застосовує кілька передових методів, у тому числі планомірні дії щодо вирішення проблем алкоголізму і наркоманії на одній зі своїх ділянок видобутку.

З іншого боку, результати ArcelorMittal нижчі за середні оцінки 38 компаній в чотирьох з шести тематичних блоках: управління життєвим циклом, добробут суспільства, умови праці та екологічна відповідальність. Наприклад, загальні результати компанії стримуються відсутністю свідчень офіційних зобов’язань з таких питань, як прийняття концепції життєвого циклу, а також рішення не проводити розвідку або видобуток на об’єктах Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і не порушувати інші особливо охоронювані території. Компанія також демонструє недостатність доказів систематичних дій, наприклад, з планування соціально-економічного розвитку спільно з урядами на регіональному рівні видобувних країн, встановлення практики найму та працевлаштування на основі рівних можливостей та планування управління перехідним періодом для зачепленого населення після закриття підприємства.

Більш того, загальні результати чотирьох ділянок видобутку ArcelorMittal, при проведенні оцінки на рівні ділянки, разюче низькі. По жодній з цих чотирьох ділянок видобутку немає відповідних свідчень щодо роботи по 7 з 10 показників, включаючи працевлаштування місцевого населення, плани після закриття підприємства, подачу і розгляд скарг працівників, якість повітря, якість і кількість води і готовність до надзвичайних ситуацій. Така статистика пояснюється й тим, що ArcelorMittal регулярно публікує конкретні звіти про сталий розвиток і дані з екологічних, соціальних та управлінських питань на рівні країн, при цьому інформація за всіма діючими ділянкам і підприємствам узагальнюється, а розукрупнені дані по дільницях видобутку не надаються [1].

Результати оцінювання ділянок видобутку інших підприємств, що ведуть діяльність на території України

Цього року RMF за підтримки глобального руху «Publish What You Pay» (пер. «Публікуй, що платиш») реалізували пілотний проект спільно з Асоціацією «ЕнергоТранспарентність» та одним з її членів ГО «НОВА Енергія», в рамках якого провели оцінювання 8 ділянок видобутку залізної руди на території України за методикою RMF. У дослідженні взяли участь:

• Ferrexpo ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» 
• Ferrexpo ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»)
• ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» Групи Метінвест (Першотравневий та Ганнівський кар’єри) 
• ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» Групи Метінвест (Глеюватський кар’єр №1, Петрівський кар’єр №3, Артемівський кар’єр № 4 та Шахта ім. Орджонікідзе).

Для проведення оцінювання RMF обрав 15 параметрів, які є важливими з точки зору суспільства та можуть охарактеризувати підприємство як максимально відповідальне в усіх аспектах видобувної діяльності. Ці параметри включають: працевлаштування місцевого населення, закупівлі на місцевому рівні, якість повітря, якість та кількість води, плани після закриття видобувних проектів, контроль за хвостосховищами, безпека громад, подача і розгляд скарг від населення та від працівників, безпека та здоров’я працівників, праця жінок, смертельні випадки та травми на робочому місці, гідна заробітна плата. По кожному з цих параметрів в анкеті наводиться 4 уточнюючих запитання. Проведення оцінювання здійснювалося переважно за даними 2017-2019 років.

Результати оцінювання ділянок видобутку вищезазначених підприємств майже по всіх цих параметрах дорівнюють 0, оскільки не було знайдено відповідних доказів та підтверджуючих свідоцтв щодо розглянутих тем [3, 4, 5]. Варто відзначити, що при проведенні досліджень RMF керується принципом, що кожну отриману від компаній інформацію необхідно перевірити, знайти підтвердження, доказ у офіційних документах або сторонніх джерелах. 

Між тим, майже за кожним параметром у звітах оцінки ділянок видобутку наведені коментарі та посилання на джерела інформації, звіти підприємств, в яких представлено всі наявні відомості, що стосуються зазначених тем. Нижче наведено огляд тих самих коментарів (відповідей компаній) по кожному з 15 параметрів оцінки, які дають повну уяву стосовно того, на якому етапі впровадження перебуває те чи інше питання.

1. Працевлаштування місцевого населення. Пункт стосується того, чи розкривається публічно кількість працівників (й окремо жінок-працівниць) на ділянці видобутку, найнятих з місцевого населення (для видобувної компанії та підрядних підприємств); та чи розголошується кількість працівників на ділянці видобутку, найнятих з місцевих громад, що отримали підвищення на вищі посади у видобувній компанії чи у підрядних підприємствах. 

За цим пунктом звіт показує, що у Ferrexpo є відкриті дані, що відображають відсотки працівників за віком і статтю, дезагреговані за видами діяльності, на українських об’єктах видобутку (Полтавський та Єристівський ГЗК), але не повідомляється про кількість працівників (і жінок серед них), найнятих із місцевих громад. Також є інформація, що стосується розкриття даних про старших менеджерів, найнятих із місцевих громад. Але дані показують лише відсоток і не дезагреговані за ділянками видобутку. 

Інформація по ділянках видобутку Групи Метінвест щодо працевлаштування місцевого населення відсутня.

2. Закупівлі на місцевому рівні.  Параметри оцінювання за цим розділом включають публічне розкриття суми грошей, яку підприємство витрачає на місцеві товари та послуги, переліку типів цих товарів та послуг; залучення мешканців (й окремо дані по активному залученню жінок) з місцевих громад до розробки місцевих програм закупівель компанії. 

У Ferrexpo розкрито відсоток місцевих закупівель у районі Горішні Плавіні, зокрема у своєму Звіті про відповідальний бізнес компанія відзначає, що частка витрат у місцевій громаді Горішні Плавні зросла на 13 процентних пунктів у 2019 році, хоча загальні витрати в межах України залишились незмінними на рівні 87%. Проте немає додаткової інформації щодо витраченої суми. Також немає даних стосовно типів товарів та послуг, які компанія купує у цій місцевості, а також стосовно залучення місцевого населення до розробки планів закупівель.

Інформація по ділянках видобутку Групи Метінвест щодо здійснення закупівель на місцевому рівні відсутня.

3. Якість повітря. Для оцінки застосовуються наступні питання: чи здійснюється на регулярній основі публічне розкриття даних про якість повітря для кожного пункту моніторингу в районі видобутку; чи розкриваються дані, коли і де якість повітря опускається нижче норм безпеки; чи відбувається залучення мешканців (й окремо дані по активному залученню жінок) з місцевих громад до прийняття рішень щодо управління якістю повітря.

У відповідях Ferrexpo згаданий постійний моніторинг викидів в атмосферу від стаціонарних та мобільних джерел, але дані про якість повітря не розголошуються. Повідомляється, що Полтавський ГЗК знижує вплив на навколишнє середовище, а саме викиди парникових газів, використовуючи соняшникове лушпиння замість природного газу. 

Групою Метінвест повідомляється про запроваджені системи моніторингу навколишнього середовища, у т. ч. для моніторингу повітря, але розкриття даних по якості повітря відсутнє. У джерелах повідомляється, що в 2017-2018 роках в активах Метінвесту у Кривому Розі були введені автоматизовані системи екологічного моніторингу (АСЕМ): Метінвест-КМПР, Центральний ГЗК, Північний ГЗК та Інгулецький ГЗК. АСЕМ постійно контролюють якість повітря та допомагатимуть забезпечити своєчасну реакцію у разі перевищення дозволених рівнів.

По інших питаннях ані у Ferrexpo, ані в Метінвесту інформацію не знайдено.

4. Якість води. Для оцінки застосовуються наступні питання: чи здійснюється на регулярній основі публічне розкриття даних про якість води для кожного пункту моніторингу в районі видобутку; чи розкриваються дані, коли і де якість води опускається нижче норм безпеки; чи відбувається залучення мешканців (й окремо дані по активному залученню жінок) з місцевих громад до прийняття рішень щодо управління якістю води.

Відзначається, що Ferrexpo веде перевірку та контроль якості води, але пункт про публічне й регулярне розкриття даних моніторингу не виконується. У Звіті про відповідальний бізнес Ferrexpo повідомляється, що січні води, які скидаються компанією після використання, спочатку переробляються через установку біоінженерії для забезпечення такого рівня якості води, щоб вона не завдала шкоди природному середовищу при її скиданні. Якість води перевіряється регулярно протягом року на 13 показників, визначених урядовими органами України, та компанія може підтвердити, що вона дотримувалась усіх норм та заходів протягом 2018-2019 років. По інших питаннях інформацію не знайдено.

Дані стосовно цього пункту по ділянках видобутку групи Метінвест відсутні.
5. Обсяги води. Параметри оцінювання за цим розділом включають публічне розкриття на регулярній основі даних про кількість води, яку компанія використовує (вилучає  з навколишнього середовища) на певній ділянці видобутку; проведення обговорень з місцевими громадами (й окремо дані по активному залученню жінок до таких обговорень) щодо питань управління доступом до спільних водних ресурсів; залучення місцевих громад до вирішення питань зменшення споживання води.

У Звіті про відповідальний бізнес Ferrexpo розкриває дані про водозабір, використання та скидання води загалом на рівні компанії (дані не розбиті за ділянками видобутку). Є додаткова інформація про водозабір Полтавського ГЗК, і відсутні дані по Єристівському ГЗК.

Дані стосовно цього пункту по ділянках видобутку групи Метінвест відсутні.

6.Плани після закриття проектів. Параметри оцінювання включають інформування місцевих громад про те, коли видобувна діяльність припиниться або завершиться; залучення мешканців (й окремо дані по активному залученню жінок) з місцевих громад до розробки та затвердження планів реабілітації регіону після завершення видобутку; наявні погодження з боку місцевих громад планів реабілітації регіону після завершення видобутку

Стосовно цього пункту жодних відомостей та доказів не знайдено.

7. Контроль за хвостосховищами. (прим. Хвостосховище — це гідротехнічна споруда, комплекс спеціальних споруд та обладнання, які призначені для складування або захоронення радіоактивних, токсичних та інших відвальних відходів збагачення корисних копалин. На гірничо-збагачувальних комбінатах (ГЗК) з добутої руди отримують концентрат, а відходи переробки переміщують у хвостосховища. Хвости надходять у вигляді пульпи – пісок, вода).

Для оцінювання в даному пункті передбачені наступні критерії: публічне розголошення точного місця розташування всіх територій зберігання відходів та меж географічної області, на яку може поширитися вплив у разі несправності дамб хвостосховища; всі зони зберігання відходів означені зрозумілими для місцевих мешканців способами (є попереджувальні знаки, розпізнавальні таблички, огородження тощо) та є безпечними для людей та тварин; регулярне тестування сирен та інших систем попередження, щоб переконатись, що працівники та місцеві мешканці отримають попередження у разі будь-яких інцидентів з хвостосховищами.

Ferrexpo експлуатує одне хвостосховище на Полтавському ГЗК, і її місцезнаходження розкрито (точне географічні координати розташування хвостосховища були розкриті у відповідь на запит  The Investor Mining & Tailings Safety Initiative (Ініціатива інвесторів в області безпеки видобутку та хвостосховищ під керівництвом Англійської церкви). Таким чином, це єдиний пункт, який при проведенні оцінювання був підтверджений офіційними доказами та за який виставлено позитивний бал. 

Разом з тим, немає інформації про те, що дане хвостосховище є спільним для Полтавського та Єристівського ГЗК. Дані про хвостосховища Єристівського ГЗК відсутні. 

Стосовно інших питань цього пункту жодних відомостей та доказів не знайдено. Також немає відомостей щодо хвостосховищ групи Метінвест.
8. Безпека громад. Пункт стосується безпеки місцевого населення у зоні видобутку корисних копалин, зокрема публічного розкриття кількості та обставин смертей, які трапились у межах спецдозволу на видобуток корисних копалин; забезпечення інформування місцевого населення про те, що робити у разі надзвичайних ситуацій, пов’язаних із видобуванням корисних копалин; залучення місцевого населення (й окремо даних по активному залученню жінок з місцевого населення) до тестування планів реагування на надзвичайні ситуації.

Стосовно цього пункту жодних відомостей та доказів не знайдено.

9. Подача і розгляд скарг населення. Параметри оцінювання за цим розділом включають: наявність механізмів подання скарг місцевого населення та осіб, відповідальних за реєстрацію та розгляд скарг; забезпечення того, щоб прийманням скарг від місцевого населення займалися співробітники як чоловічої, так і жіночої статі, щоб жінки із місцевих громад могли поговорити з кимось тієї ж самої статі; публічне розкриття кількості та типів скарг, зареєстрованих від місцевих громад та їх населення; обговорення з місцевими громадами отриманих скарг та пропозицій і вживання компанією заходів для уникнення та попередження повторення таких самих скарг.

Материнська компанія Ferrexpo у своєму звіті надала веб-посилання, за яким можна подати анонімні скарги, повідомлення про порушення, або щоб висловити занепокоєння. Веб-посилання у звіті не працює, але на веб-сайті компанії є інше посилання для доступу до гарячої лінії для повідомлень про порушення.

Однак це механізм подання скарг на рівні всієї компанії, а не конкретно для Полтавського або Єристівського ГЗК. 

За даними Ferrexpo, компанія регулярно контактує з громадами та керівниками громад, що забезпечує регулярний зворотний зв’язок між компанією та цими громадами. Місцеві комітети з корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) засідають щокварталу, до складу яких входять старші менеджери Ferrexpo, місцеві координатори КСВ та директори Благодійного фонду Ferrexpo, з додатковими представниками громади, запрошеними для участі у відповідних проектах чи ініціативах, що пропонуються або обговорюються на засіданнях.

Також згадані засідання комітету з КСВ слугують частиною механізму подання скарг для приватних осіб та громад, які зазнають впливу бізнес-діяльності Ferrexpo, але це не можна розглядати як офіційний механізм подання скарг, і немає свідчень про те, як він застосовується на рівні ділянки видобутку.

Група «Метінвест» посилається на «гарячу лінію» для повідомлення про порушення прав людини, яку впроваджує СКМ Груп («Систем Кепітал Менеджмент»), тобто її материнська компанія. Конфіденційна гаряча лінія забезпечує анонімність абонентів, якщо вони цього бажають. По кожному запиту розпочинається розслідування, і зворотній зв’язок надається протягом встановленого періоду. Проте, немає доказів того, що цей механізм пропагується та надається на рівні об’єктів видобутку «Метінвест». Це також стосується різних типів зустрічей з представниками місцевих громад, виконавчих комітетів міських рад та обласних державних адміністрацій, які проводить компанія. Під час цих засідань можна повідомляти про будь-які проблеми. Однак це не є офіційним механізмом розгляду скарг, і немає жодних доказів того, що це робилося на рівні кожного окремого об’єкту видобутку. 

Стосовно оприлюднення кількості скарг, Метінвест у своєму звіті сталого розвитку 2017-2018 рр. згадує кількість запитів, повідомлених на гарячу лінію, реалізовану СКМ Груп: «Кількість дзвінків на конфіденційну гарячу лінію щороку збільшується. У 2018 році було зафіксовано 722 запити проти 484 роком раніше. Ця тенденція відображає довіру співробітників Групи до гарячої лінії, а також відсутність страху перед переслідуванням за надання інформації». Проте, немає даних по кожній ділянці видобутку окремо.

Не повідомляється, чи проводить компанія обговорення з місцевими громадами отриманих скарг та пропозицій. Але є інформація, що керівники Метінвесту мають традицію обговорювати екологічні та соціальні проблеми з представниками місцевих громад. Вище керівництво Групи проводить відкриті зустрічі з представниками громадськості принаймні раз на рік у основних регіонах, де працює компанія. Керівники відповідають на запитання, якими жителі стурбовані, та обговорюють стан виконання державних зобов’язань Метінвесту. Крім того, представники Метінвесту регулярно беруть участь у засіданнях робочих груп при виконкомах міських рад та обласних державних адміністрацій. Такий підхід дозволяє безпосередньо передати відповідну інформацію про екологічну та соціальну діяльність Метінвесту зацікавленим сторонам, отримати зворотний зв’язок та швидко реагувати.
10.Безпека та здоров’я працівників. Пункт стосується безкоштовного забезпечення належним захисним обладнанням всіх працівників компанії та людей, які працюють на підрядників; забезпечення належних санітарно-гігієнічних та переодягальних приміщень всім працівникам компанії та людям, які працюють на підрядників; забезпечення усіх жінок-працівниць компанії доступом до відповідних санітарно-гігієнічних приміщень, які є безпечними та відокремленими від тих, якими користуються працівники-чоловіки; публічного розкриття середньої кількості відпрацьованих годин на одного працівника в день.

Ferrexpo повідомляє, що використання та тип засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) обговорюється з працівниками, і застосовані у компанії ЗІЗ перевищують стандартні вимоги до таких засобів. Компанія провела понад 13 000 аудитів безпеки поведінки у 2019 році та 12 982  у 2018. Ferrexpo також залучає своїх співробітників до участі у дискусіях щодо безпеки через профспілки, що працюють на території компанії. Але немає ніяких публічних даних, що демонструють застосування ЗІЗ конкретно у Полтавському або Єристівському ГЗК. 

Група Метінвест вимагає, щоб працівники її виробничих фондів були забезпечені захисним обладнанням. Північний ГЗК також посилається на нові індивідуальні захисні пристрої, які були введені в жовтні 2010 року. Однак, до кінця не ясно, чи це стосується кожної окремої ділянки видобутку, і чи це було безкоштовно для працівників. Забезпечення ЗІЗ на підрядних підприємствах не згадуються.

Стосовно інших питань цього пункту відомостей та доказів не знайдено.

11. Праця жінок. Цей пункт оцінює вживання заходів для запобігання переслідуванню жінок-працівниць, гендерному насильству по відношенню до жінок-працівниць; забезпечення та надання робочого одягу та засобів індивідуального захисту, які підходять для жіночих тіл, всім працівницям підприємства та жінкам, які працюють на підрядників; забезпечення  навчання з питань гендерної рівності для всіх своїх працівників та людей, які працюють на підрядників.

Стосовно питань цього пункту жодних відомостей та доказів не знайдено.

12. Смертельні випадки та травми на робочому місці. Параметри оцінювання за цим розділом включають: публічне розкриття компанією кількості та обставин травмування і смертей її працівників, які сталися на робочому місці; публічне розкриття кількості та обставин травмування і смертей людей, які працюють на підрядників, що трапились на робочому місці; наявність спільного комітету з охорони праці, що складається з працівників та роботодавців для оцінки ризиків та розслідування інцидентів; забезпечення представництва жінок-працівниць у цьому комітеті.

Ferrexpo у Звіті про відповідальний бізнес повідомляє про свої відмінні показники безпеки в 2019 році з нульовим рівнем летальних наслідків та LTIFR (коефіцієнт частоти виробничого травматизму) 0,58, що є найнижчим рівнем, якого компанія досягла з моменту включення її до списку в 2007 році. Разм з тим, відкритої статистики окремо по Полтавському або Єристівському ГЗК немає. Стосовно інших питань цього пункту відомостей та доказів не знайдено.
13.Навчання працівників. В даному пункті оцінюються наступні моменти: чи всі співробітники компанії та люди, які працюють на підрядників, отримують інструктажі з безпеки праці; забезпечення безкоштовного навчання робітників для підвищення їх кваліфікації; забезпечення доступу жінок-працівниць до всіх навчальних програм та можливостей професійного навчання; залучення всіх працівників компанії та людей, які працюють на підрядників, до тестування планів реагування на надзвичайні ситуації.

Навчальний центр Ferrexpo проводить відповідні навчання, щоб змінити відношення працівників до охорони праці, і в 2019 році було проведено загалом 8 266 навчальних курсів з питань безпеки, що на 86% більше, ніж у 2018 році. Ferrexpo запровадила додаткове навчання з надання першої медичної допомоги, при цьому компанія прагне, щоб усі співробітники, які працюють на ній, пройшли навчання по базовій першій допомозі. Ще 2000 навчальних курсів з техніки безпеки, проведених у 2019 році, стосувались підготовки з пожежної безпеки, а 146 осіб пройшли навчання з реагування на надзвичайні ситуації. Отже, у Ferrexpo є достовірні дані щодо підготовки працівників компанії та підрядників з питань безпеки, професійної підготовки в цілому по підприємству, але відсутні дезагреговані дані на рівні окремих ділянок видобутку. Стосовно забезпечення доступу жінок-працівниць до всіх навчальних програм та можливостей професійного навчання, є інформація лише по кількості годин навчання, передбачених для жінок (ця інформація також в цілому по компанії). 

Серед відкритих даних – кількість людей, що пройшли навчання з реагування на надзвичайні ситуації (дані в цілому по компанії), але ці навчання не пов’язані з тестуванням планів реагування на надзвичайні ситуації. 

Групою Метінвест повідомляється, що для працівників доступний широкий спектр навчальних програм, включаючи охорону праці, професійну компетентність, додаткові навички та корпоративні стандарти. Нові працівники отримують практичне навчання на робочому місці під наглядом, на додаток до цього застосовуються тренувальні машини та тренажери із використанням складного обладнання у віртуальному середовищі. Компанія також має окремі програми електронного навчання з питань охорони праці.

Для менеджерів середнього рівня навчання зосереджене на формуванні ключових галузевих навичок та здійснюється за підтримки Корпоративного університету Метінвесту. Всього створено 12 технічних академій для лінійних менеджерів виробничих цехів (прим.: до лінійних менеджерів належать працівники, що діють на основі єдиноначальності, відповідальні за стан і розвиток організації або її підрозділів (директори, начальники цехів, майстри, бригадири) для викладання важливих інженерних та ділових дисциплін, заповнення потенційних прогалин у навичках та ознайомлення з новітніми методами.

Однак незрозуміло, які саме навчальні програми впроваджується на рівні окремих ділянок видобування, чи це безкоштовно та чи стосується це підрядників.

14. Гідна заробітна плата. Пункт стосується таких питань: чи оцінює компанія рівень заробітної плати, необхідний працівникам та їх сім’ям, щоб забезпечити собі гідне життя; чи забезпечує компанія заробітну плату, яка відповідала б або перевищувала цей гідний рівень, для всіх її працівників; чи розкриває публічно найнижчий рівень заробітної плати для працівників жінок та чоловіків на різних рівнях та для різних посад.

Ferrexpo у Звіті про відповідальний бізнес підтримує право працівників мати мінімальний прожитковий мінімум, що представляє справедливу оплату їхніх зусиль. Станом на 2019 рік, на всіх посадах у Ferrexpo працівники отримували більше, ніж українська мінімальна заробітна плата. Зокрема у Полтавському ГЗК заробітна плата на початковому рівні перевищує законодавчу мінімальну заробітну плату в Україні. Крім того, через спеціалізований характер роботи Ferrexpo та прагнення наймати працівників високої кваліфікації, компанія виплачує своїм працівникам заробітну плату вище мінімальної. Зарплата початкового рівня для чоловіків та жінок у Ferrexpo була на 4% та 26% вище українського мінімуму для чоловіків та жінок відповідно у 2019 році, при цьому цей рівень заробітної плати застосовувався лише для 4% посад. Немає додаткових даних щодо конкретних сум заробітної плати для кожної посади.

Дані стосовно цього пункту по ділянках видобутку групи Метінвест відсутні.

15.Подача і розгляд скарг працівників. Параметри оцінювання за цим розділом включають: наявність механізмів подання скарг для своїх працівників та людей, які працюють на підрядників, а також наявність осіб, відповідальних за реєстрацію та розгляд скарг; забезпечення того, щоб прийманням скарг займалися співробітники як чоловічої, так і жіночої статі, щоб жінки-працівниці могли поговорити з кимось тієї ж самої статі; публічне розкриття кількості та типів скарг, зареєстрованих від працівників та людей, які працюють на підрядників; обговорення зі своїми працівниками, працівниками підрядників та їх представниками заходів, які компанія вживатиме для уникнення та попередження повторення таких самих скарг.

Кодекс поведінки Ferrexpo забороняє будь-які форми дискримінації та охоплює працівників та підрядників. Компанія може підтвердити, що протягом 2019 року проти неї не було порушено випадків дискримінації. Компанія створила канали, за допомогою яких будь-яка скарга працівників та людей, які працюють на підрядників, може бути анонімно висловлена в електронному або телефонному режимі, використовуючи Лінію доброчесності Ferrexpo (Ferrexpo Integrity Line https://ferrexpo.com/integrityline ), а також сформовано офіційний процес розгляду будь-якого порушеного питання.

Однак це механізм подання скарг на рівні всієї компанії, а не конкретно для Полтавського або Єристівського ГЗК.

Група Метінвест підтримує право кожного працівника чи іншої зацікавленої сторони висловити будь-які занепокоєння щодо своєї діяльності та повідомити про грубі порушення за допомогою лінії довіри у телефонному режимі чи на електронну пошту. Працівники компанії або інша сторона можуть повідомляти про будь-які проблеми через лінію довіри. Однак система більше пов’язана з порушеннями етичного кодексу компанії (компанія, однак, зазначає, що про порушення прав людини також слід повідомляти).

Стосовно розкриття кількості отриманих скарг, Група Метінвест згадує кількість запитів, повідомлених на гарячу лінію, реалізовану SCM Group (тобто її материнською компанією). Проте, немає доказів того, що механізм подання скарг пропагується серед працівників на рівні об’єктів видобутку «Метінвест» [3, 4, 5]. 

Отже, бачимо, що деякі дані по застосованих для оцінки параметрах у компаній все ж таки є. І основна причина «нульових» оцінок – відсутність доказів, щоб перевірити достовірність наявної інформації.

Іншими причинами таких низьких результатів оцінювання є наступне:

– недостатня увага компаній до таких питань, як розробка та обговорення з місцевим населенням планів реабілітації регіону після завершення видобутку; заходи безпеки місцевих громад; гендерні аспекти і забезпечення належних умов праці для жінок. 

– в компанії ведеться робота по означеному питанню або напрямку, проте не збирається статистика, аналітика, не проводитися звітування;

– дані по означеним темам є у підприємства, проте вони не представлені у публічний доступ.

Результати проведеного дослідження продемонстрували, що у прагненні відповідати світовим стандартам українські компанії мають ще чимало зробити, зокрема набагато більше уваги приділяти таким моментам, як залучення місцевого населення на робочі посади та підрядні роботи, гендерним питанням при формуванні політик та організації умов праці на підприємстві, плануванню заходів з реабілітації регіону після завершення видобутку тощо. Слід зазначити, що вже у 2020 році гендерним аспектам приділялося набагато більше уваги. На підприємствах, що брали участь у дослідженні, серед працівників проводилися тренінги на тему гендеру, а керівництво працювало над запровадженням заходів по забезпеченню гендерної рівності та посиленням уваги до умов праці жінок. 

Для досягнення вищих показників, компаніям також варто ретельно слідкувати за імплементацією всіх запроваджених стандартів у територіальних підрозділах, підрядних підприємствах та безпосередньо на ділянках видобутку, здійснювати більш деталізований збір даних, вести статистику по розглянутим у дослідженні RMF темам та публікувати їх у відкритому доступі на власних сайтах.

На нашу думку, результати оцінювання RMF цікаві не лише для громадськості та органів влади, а й для українського видобувного бізнесу. Ті підприємства, які прагнуть зростання, розвитку і втілення міжнародних стандартів, можуть розглядати результати та критерії оцінювання RMF як відправну точку для вдосконалення. Ми ж сподіваємося, що надалі до звітів RMF потраплять українські компанії із інших видобувних галузей, і що видобуток корисних копалин в країні ставатиме більш відповідальним та сучасним.

Невдовзі, хоч із суттєвим запізненням, Україна офіційно опублікує Звіти ІПВГ (Ініціативи прозорості видобувних галузей), що можуть суттєво покращити показники українських компаній, оскільки розкриватимуть гендерні та регіональні данні діяльності компанії, а також міститимуть інформацію дезагреговану в розрізі проектів  (спеціальних дозволів на користування надрами)

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Сприяння стандартам корпоративно-соціальної та екологічної відповідності у видобувному секторі». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

Інформаційні джерела:

1. Офіційний сайт Responsible Mining Foundation
2. RMI Methodology 2020 in English
3. Результати оцінювання Ferrexpo за ділянками видобутку 2020_10_MSAT Results_Ferrexpo. Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/1jggROY7gV-guqf-F_FhXd1040TJOeqNp/view?usp=sharing 
4. Результати оцінювання Північного ГЗК за ділянками видобутку 2020_10_MSAT Results_СевГОК (Northern GOK)  Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/1byED950iW7KpV_9A5xzN0OWt5F-ruF26/view?usp=sharing 
5. Результати оцінювання Центрального ГЗК за ділянками видобутку 2020_10_MSAT Results_ЦГОК (Central GOK). Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/1r7HTNvv5UMq1udTvgagZOCGNbHI2a9cz/view?usp=sharing

Пандемія коронавірусу ознаменувалася не лише тривалим карантином, але й серйозною економічною кризою. Більшість підприємств в Україні були змушені поставили свою діяльність на паузу. Однак сектори,  робота яких забезпечує життєдіяльність країни, залишилися працювати, але з дотриманням протиепідемічних заходів.

Компанії нафтогазового сектору, не зупиняли свою роботу, але для запобігання поширенню коронавірусної інфекції почали посилювати обмеження на поїздки та стали організовувати індивідуальний контроль управління об’єктами й посилену перевірку при наданні доступу до видобувних об’єктів, також почали працювати над розробкою плану надзвичайних ситуацій в напрямку поставок.

Карантин чітко показав, хто готовий до форс-мажорних обставин, а хто ні. До прикладу НАК «Нафогаз» відзначився своєю  швидкою реакцією та корпоративною відповідальністю. Підприємство одне з перших запровадило дистанційну роботу для своїх співробітників, ще до офіційного початку карантину. Також, група НАК «Нафогаз», до складу якої входить найбільша газовидобувна компанія України АТ «Укргазвидобування», з початку карантину направила 12,3 млн грн на допомогу медикам громад з 10 областей, в яких працюють адміністративні та виробничі потужності Нафтогазу. Ці кошти використали для закупівлі засобів індивідуального захисту, дезінфекторів і медичного обладнання. Також підприємства Групи передали лікарям респіратори, маски, медичні рукавиці, окуляри, обтюратори для окулярів, станції очистки окулярів, дезінфектори, а для КНП «8-а клінічна лікарня» (Львів) надала фінансову допомогу для закупівлі захисних костюмів та ларингоскопічних наборів. 

На сайті компанії повідомляється, що «Нафтогаз» розробив програму підтримки громад на час пандемії коронавірусу і сформував уніфіковані пакети допомоги для місцевих лікарень. Співробітники компанії у регіонах передають своїм громадам необхідний матеріально-технічний ресурс, щоб забезпечити нормальну життєдіяльність та підтримати медичні заклади». Такі кроки свідчать про добре організовані та дієві програми корпоративно-соціальної відповідальності. 

Варто зазначити, що НАК Нафтогаз не єдині, хто в  період пандемії долучилися до різних соціальних програм. Як приклад, компанія ДТЕК Нафтогаз активно почала закупати апарати штучної вентиляції легень для багатьох лікарень України, а  СП «Полтавська газонафтова компанія» (СП ПГНК) забезпечила можливість високошвидкісного доступу до мережі інтернет вихованцям Драбинівського навчально-виховного комплексу (НВК), адже в умовах обмежень, спричинених поширенням пандемії COVID-19, наявність швидкого інтернету в закладах освіти в регіонах України відіграє особливо важливу роль. 

Компанія «АрселорМіттал Кривий Ріг» має постійно діючі програми корпоративної соціальної відповідальності, підтримує багато соціальних проектів, а також  регулярно надає допомогу медичним закладам міста. У період карантину ця допомога додатково збільшилася. Зокрема компанія придбала для Криворізької інфекційної лікарні № 1 три сучасних апарати штучної вентиляції легень вартістю понад 2 млн грн. З  березня 2020 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» перепрофілював санаторій-профілакторій «Джерело» під обсерваційну базу, а медикам міста передав 12 тисяч захисних масок. Також підприємство придбало сучасну медичну техніку й засоби захисту для своїх «швидких», які в разі потреби будуть допомагати місту. Також «АрселорМіттал Кривий Ріг» спільно з партнером – «Фольксваген Центр Кривий Ріг» – передав колективу інфекційної лікарні № 1 новий легковий автомобіль, призначений для організації обслуговування пацієнтів вдома, а також для оперативної доставки проб у лабораторії Дніпра.

Важливим проявом корпоративної соціальної відповідальності є також її внутрішня складова, це те як компанія піклується про безпеку, здоров’я та благополуччя своїх співробітників та їх сімей. До прикладу, у ДТЕК Нафтогаз розповідають, які додаткові заходи безпеки на період пандемії компанія запровадила для своїх співробітників з метою забезпечення їх здоров’я, а також для безперервності процесу видобутку природного газу. Наприкінці березня був введений режим ізольованої роботи за вахтовим методом. Перша вахта тривала три тижні, після чого всі співробітники протягом п’яти днів поступово були замінені іншими працівниками. Перевахтовка супроводжувється строгими санітарно-гігієнічними процедурами. Так, всім співробітникам були зроблені ПЛР-тести на коронавірус. Тільки після отримання негативних результатів тестів персонал був допущений на виробничі об’єкти. Також, перед входом на підприємство працівникам вимірюють температуру. Усі обов’язково використовують індивідуальні засоби захисту: маски, рукавиці, окуляри. Техпрацівники щогодини обробляють дверні ручки, столи та стіни хлорвмісним розчином. На бурових діють жорсткі правила для відвідування їдальні: дезінфекція рук, переодягання та оброблення спецодягу. Персонал та кухарі працюють за огорожею, по двоє біля плит. Харчуються одночасно по троє людей на відстані двох метрів один від одного.

Мало хто міг передбачити, що пандемія змінить відношення українського бізнесу до корпоративно-соціальної відповідальності. Та все ж, більшість підприємств зрозуміли, що КСВ – це надійний інструмент, який виступає для великого бізнесу гарантом їх репутації та допомагає:

– зростити довіру населення до діяльності компанії, її товарів та послуг; 

– підвищити професіоналізм та розвиток кадрового потенціалу, забезпечує лояльність персоналу; 

– дає можливість формувати безпечне середовище діяльності та розвитку компанії завдяки власній корпоративній політиці; 

– дає можливість формування партнерських відносин із владними структурами, громадськістю та ЗМІ. 

Вміння компанії продовжувати продуктивну роботу у надзвичайних ситуаціях, швидко реагувати, пристосовуватися, допомагати не лише своїм співробітникам, а й надавати посильну допомогу суспільству – ось ознаки передового бізнесу та належної внутрішньої та зовнішньої корпоративної відповідальності, і цього мають прагнути досягти всі українські підприємства. 

У цій статті ми освітили лише кілька прикладів того, як може діяти відповідальний бізнес в нестандартних умовах. На щастя, таких прикладів набагато більше. І чим частіше ми будемо про це говорити, чим активніше популяризуватимемо сучасні підходи та взірцеві приклади корпоративної соціальної  відповідальності, тим скоріше це стане загальноприйнятою нормою для всіх українських підприємств. 

, 

Матеріал підготовлений за пітримки Міжнародного Фонду «Відродження» у межах проекту «Сприяння стандартам корпоративно-соціальної та екологічної відповідності у видобувному секторі». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного Фонду «Відродження».

Молодіжне підприємництво є важливим напрямом економіки країни. На жаль, через невпевненість і страх молодь не бажає починати  власну справу.

Для вирішення цієї проблеми  ВГО «Поруч», разом з партнерами з Коаліції регіональних ініціатив «Толока» протягом останніх місяців реалізовували  проект з розвитку молодіжного підприємництва.

Команда ГО «НОВА Енергія», яка є регіональним партнером «ВГО» Поруч в Харківській  області з радістю розпочала роботу у своєму регіоні.  За результатами тренінгів та хакатону, було відібрано команду з Харківської області, яка  отримала можливість  набути навички щодо створення власного бізнесу на п’ятиденному  молодіжному «BissinessCamp».

П’ять незабутніх днів у Голій Пристані, на березі річки Конка, увінчалися плідним навчанням на свіжому повітрі у компанії однодумців з чотирьох областей України.

Під час перебуванням в бізнес-кемпі,  молодь отримала корисні знання з побудови комунікацій, дізналася порядок реєстрації бізнесу, системи оподаткування малого бізнесу та багато іншого. Серед усього, був виділений час на екскурсії на підприємництва «Інтегровані агросистеми» та ТОВ НВП «5 елемент», який спеціалізується на виробництві наностимуляторів комплексної дії для сільськогосподарських культур. Не обійшлося й без поїздки до Чорного моря на острів Джарилгач, де учасники не тільки насолоджувалися природою, але й навчалися в теплій та дружній атмосфері.

«Шалені 5 днів Бізнес кемпу залишили море позитивних емоцій. Величезний масив корисної інформації щодо  бізнес проектів. Круті тренери, які вклали в кожного учасника мотивацію та додали Soft skills до подальшого розвитку свого проекту.   За ці дні ми не тільки плідно працювали, але і відвідали найбільшу пустелю в Європі – Олешківські піски, також ми плавали на  катерах по притокам Дніпра» – розповів про свої враження студент Харківського національного університету Сергій Фойт.

«Я взяла участь в подібному проекті вперше і була найменшою – але ні на секунду не пошкодувала про своє перебування там. Затишні апартаменти, смачна їжа в українських традиціях, привітний персонал і доглянута територія – все було відмінно. Наші дні були розписані по хвилинах і часу нудьгувати не було.  Було безліч інтерактивних ігор та теоретичних тренінгів, з яких я винесла достатньо знань і навичок.  Організація дозвілля була на рівні. Мені дуже сподобалося, сподіваюся, що ми всі ще не раз побачимося!» – зазначила школярка Харківської школи №31 Вікторія Ємельяненко.

Результатом бізнес-кемпу була презентація проектів учасників, яка містила у собі усі  етапи підготовки, починаючи від маркетингової кампанії, завершуючи бухгалтерським обліком.

Учасниця Бізнес-кемпу Маргарита Рубаненко ділиться своїми враженнями:«Бізнес кемп дійсно вразив мене кількістю корисної інформації, якістю її подачі (бо більшість ми одразу ж використовували на практиці: обирали юридичну форму, рахували бюджет проекту, засвоювали бухгалтерський облік…), підбіркою людей (неймовірних людей!) – з крутими ідеями, справжнім бекґраундом, почуттям гумору. Люди з інших команд-регіонів були відкриті. Здавалося, ніби вони розуміються в усьому – завжди можна було запитати щось в них, почути до нашої команди питання, що направляли нас на шлях самовдосконалення. За ці дні ми так потоваришували, що не хотілося їхати у різні куточки країни один від одного, хотілося більше спілкування, більше часу у таборі»

«Надана на Business-camp інформація стала цінною для мене і моєї команди, результатом ж пройдених тренінгів став проект, який синтезував у собі ідеї та завдання всіх учасників. Було дуже цікаво познайомитися з активними і вмотивованими людьми з різних регіонів України, сподіваюся, що в майбутньому ми будемо підтримувати ділове співробітництво. Крім насичених лекцій був також час для відпочинку в мальовничих місцях, а також тімбілдінгу, де вдалося втілити свої креативні навички»- зазначила Анна Мігунова, студентка Харківського університету Каразіна.

Під час навчання у бізнес-кемпі молодь набула величезну кількість знань та навичок, які у майбутньому з легкістю можна використати в реалізації власної справи. Ми віримо, що нові знайомства, які отримали учасники, у майбутньому можуть перерости не тільки у міцну дружбу,але й у надійні бізнес-партнерські відносини.

Захід організовується в рамках проєкту «Об’єднання та підвищення взаєморозуміння української молоді через розвиток молодіжного підприємництва та розбудову місцевих громад Донецької, Львівської, Харківської і Херсонської областей», в якому передбачено триступеневу відбіркову систему навчання: тренінги, хакатон і п’ятиденний молодіжний «BissinessCamp», учасниками якого стануть найактивніші та найамбіційніші учасники перших заходів.

Проєкт здійснюється ВГО «Поруч» та партнерськими організаціями за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні.