Ініціатива прозорості видобувних галузей працює в Україні вже понад 17 років. У межах ІПВГ держава, бізнес і громадянське суспільство розкривають та аналізують інформацію про видобувний сектор, Україна проходить міжнародну Валідацію, працює Портал ІПВГ, проводяться навчання для громад та громадських організацій.

Проте результати дослідження показують цікаву суперечність: чимало людей, які не працюють безпосередньо з ІПВГ, досі погано розуміють не лише саму Ініціативу, а й те, для чого вона потрібна саме їм і як допомагає наблизити ресурсну справедливість. Для громад, частини бізнесу, журналістів, місцевого самоврядування і навіть частини державних службовців практична цінність ІПВГ залишається неочевидною.

Чому так відбувається, якщо дані відкриті, звіти оприлюднюються, а сама Україна продовжує виконувати міжнародний стандарт?

Одна з відповідей — комунікація.

Але йдеться не лише про кількість новин, дописів чи згадок у медіа. У випадку ІПВГ комунікація має значно складніше завдання: допомогти різним сторонам зрозуміти, яке значення мають відкриті дані, Валідація, участь громадянського суспільства та виконання міжнародного стандарту; пояснити, як цими результатами можна користуватися; і пов’язати їх із ширшими процесами — управлінням природними ресурсами, європейською інтеграцією, інвестиціями та відновленням.

Яку роль у цьому відіграє комунікація? Чому ІПВГ не може залишатися темою «від експертів до експертів»? І що варто змінити, щоб результати Ініціативи були зрозумілими не лише тим, хто вже працює всередині процесу?

Ділимося висновками дослідження комунікаційниці ГО «НОВА Енергія» Лілії Зінченко, проведеного у межах магістерської роботи «Формування та управління репутаційним капіталом України через механізми міжнародного партнерства».

Комунікація — частина впровадження ІПВГ

Поширена практика коли комунікація відбувається вже після того, як основна робота виконана. Спершу збирають дані, проводять засідання, готують звіт або організовують навчання, а потім про це потрібно написати новину.

Для ІПВГ цього недостатньо.

Сама Ініціатива побудована на взаємодії різних сторін: держави, бізнесу та громадянського суспільства. У кожної з них своя роль, різний рівень знань, власні інтереси та аудиторії. Тому комунікація потрібна не лише для того, щоб розповісти про результат назовні. Вона допомагає пояснювати правила, узгоджувати очікування, залучати нових учасників, отримувати зворотний зв’язок і, зрештою, робити відкриту інформацію придатною до використання.

Наприклад, можна оприлюднити великий масив даних про видобувний сектор. Формально принцип прозорості виконано. Але якщо представник громади не знає, де знайти інформацію про видобування на своїй території, журналіст не розуміє, які дані можна використати для матеріалу, а невелика компанія сприймає участь в ІПВГ лише як додаткову звітність, потенціал відкритих даних залишається реалізованим лише частково.

Тому одна з ключових функцій комунікації ІПВГ — переводити відкритість у практичне використання.

Це важливе розрізнення. Бо кількість оприлюдненої інформації і реальний вплив прозорості — не одне й те саме.

Від «експертів до експертів» — до зрозумілої цінності

Саме ця проблема найбільш чітко проявилася під час експертних інтерв’ю, проведених у межах дослідження.

Софія Молочій, яка працює з темами ІПВГ, євроінтеграції та регіонального розвитку в ГО «НОВА Енергія», звернула увагу на те, що значна частина наявних матеріалів фактично рухається «від експертів до експертів». Людині, яка тільки знайомиться з ІПВГ, часто пропонують професійну термінологію, документи та інформацію, розраховані на аудиторію, яка вже розуміє контекст.

Проблема в тому, що для ширшого залучення цього недостатньо.

«Для того, щоб їм це донести, нам потрібно знайти, чим ІПВГ може бути для них корисним», — зазначає Софія Молочій. Без відповіді на це питання складно очікувати, що нові громадські організації, громади чи інші аудиторії почнуть самостійно використовувати дані та адвокатувати подальші зміни.

Саме тому комунікація ІПВГ не повинна починатися з пояснення Стандарту як такого. Для більшості аудиторій першою точкою в комунікації має бути власна потреба.

Що відбувається, коли комунікація залишається спорадичною

Ще одна проблема — нерегулярність.

Про ІПВГ можуть активно говорити під час Валідації, конференції, презентації звіту або запуску нового проєкту. Потім інформаційна активність знижується до наступного великого приводу.

Олексій Орловський, директор програми «Демократія і належне врядування» Міжнародного фонду «Відродження» та член Правління ІПВГ у 2016–2023 роках, охарактеризував цей підхід як «спорадичну (випадкову) комунікацію, а не системну». Проблема, за результатами дослідження, полягає не у повній відсутності повідомлень, а у відсутності тривалої комунікаційної лінії, яка б постійно пояснювала саму Ініціативу, її результати та можливості.

Показовим прикладом є Валідація України.

18 червня 2025 року Україна отримала 85,5 бала за результатами оцінювання впровадження Стандарту ІПВГ 2019 року. Валідація оцінює три великі компоненти — прозорість, залучення стейкхолдерів, а також результати і вплив. Міжнародна ІПВГ окремо відзначила продовження розкриття даних і роботу багатостороннього механізму в умовах повномасштабної війни. EITI

Це сильний результат. Але цифра 85,5 має значення переважно для тих, хто вже розуміє, що саме стоїть за Валідацією.

Для ширшої аудиторії потрібно пояснити контекст: що саме оцінювали, чому зовнішня оцінка важлива, які сильні сторони були підтверджені, де залишаються проблеми і як рекомендації Валідації впливатимуть на подальшу роботу.

Тоді Валідація перестає бути одноразовою новиною і стає матеріалом для подальшої дискусії.

Хто має говорити про ІПВГ

ІПВГ побудована на багатосторонності, тому й комунікація не може залишатися відповідальністю лише однієї сторони.

Марк Герула, старший консультант відділу сталого розвитку та зміни клімату Ernst & Young, яка виконує функції незалежного адміністратора з підготовки Національного звіту ІПВГ в Україні, під час дослідження звернув увагу на помітний дисбаланс: «найактивніше комунікує громадськість», тоді як, на його думку, державні органи та бізнес роблять це недостатньо.

Це важливе спостереження.

Громадянське суспільство може пояснювати дані, контролювати виконання зобов’язань, працювати з громадами та адвокатувати зміни. Але воно не може повністю замінити державу у поясненні державної політики або бізнес — у поясненні того, навіщо прозорість потрібна самим компаніям.

Якщо компанія подає інформацію для ІПВГ, але ніколи публічно не пояснює, навіщо вона це робить і яку цінність бачить у прозорості, для інших представників бізнесу звітність легко перетворюється просто на ще одну адміністративну вимогу.

Якщо ІПВГ є частиною державної політики, але системно присутня переважно в комунікації Національного секретаріату та громадських організацій, вона ризикує залишатися професійною темою для обмеженого кола людей.

Тому важливо не лише скільки говорять про ІПВГ, а й хто саме говорить.

Під час дослідження окремо постало питання так званого національного чемпіона — високопоставленого представника держави, який має достатню інституційну вагу, щоб представляти ІПВГ не тільки всередині професійного середовища.

Віталій Филенко, виконуючий обов’язки голови Національного секретаріату ІПВГ, зазначав, що комунікація значною мірою відбувається на рівні вже залучених сторін, тоді як бракує людини, здатної системно виводити її на рівень загальнонаціональних медіа та міжнародних партнерів.

Національний чемпіон у цьому випадку — не просто публічний спікер.

Його участь показує, яке місце ІПВГ займає у державному порядку денному, допомагає пов’язати прозорість видобувних галузей з іншими напрямами політики та вивести тему за межі вузького експертного кола.

Це особливо важливо тому, що ІПВГ має значення далеко за межами власне звітності видобувних компаній.

ІПВГ потрібно виводити за межі самої ІПВГ

Сьогодні Україна веде міжнародні дискусії про критичну сировину, інвестиції, енергетичну безпеку, відновлення, відкриті дані, належне врядування та європейську інтеграцію.

Практично з кожною з цих тем ІПВГ має прямий змістовний зв’язок.

Якщо Україна говорить про залучення інвестицій у видобувний сектор, питання прозорості правил та доступу до даних є частиною цієї розмови. Якщо йдеться про критичну сировину — важливо не лише показувати ресурсний потенціал країни, а й пояснювати, за якими правилами цими ресурсами управляють. Якщо говоримо про відбудову та європейську інтеграцію — важливо демонструвати спроможність інституцій працювати за міжнародними стандартами та забезпечувати підзвітність.

Однак дослідження показало, що присутність ІПВГ у таких ширших дискусіях залишається нерегулярною.

Саме тому серед практичних рекомендацій — не обмежувати комунікацію спеціалізованими каналами ІПВГ, а системно включати її результати у ширші теми, з якими Україна вже виходить до міжнародних аудиторій. Для цього потрібні регулярні англомовні повідомлення, участь високопосадовців, короткі позиційні матеріали для партнерів та присутність ІПВГ на релевантних міжнародних майданчиках.

Це не означає, що кожну аудиторію потрібно зробити експертом зі Стандарту ІПВГ.

Навпаки. Хороша комунікація дозволяє людині не знати всіх технічних деталей, але чітко розуміти, яку інформацію вона може отримати, навіщо вона їй потрібна і як нею скористатися.

Яку роль у цьому відіграють громадські організації

Для ГО «НОВА Енергія» це питання безпосередньо пов’язане з роботою з ІПВГ, громадами та використанням відкритих даних.

Громадські організації можуть виконувати важливу роль посередника між складною професійною інформацією і людьми, яким вона потрібна на практиці. Пояснювати дані, навчати ними користуватися, збирати запити громад, показувати кейси, виносити проблемні питання у публічну дискусію та адвокатувати зміни там, де самого оприлюднення інформації недостатньо.

Водночас завдання громадянського суспільства — не перебирати на себе всю комунікацію ІПВГ.

Повноцінна робота Ініціативи потребує участі всіх трьох сторін. Держава має пояснювати політику і демонструвати політичне лідерство. Бізнес — показувати власну відповідальність і практичну цінність прозорості. Громадянське суспільство — контролювати, пояснювати, залучати нові аудиторії та допомагати даним працювати в інтересах суспільства.

Саме така взаємодія відповідає самій логіці ІПВГ.

Адже прозорість має значення не в момент, коли інформація з’явилася у звіті. Вона починає працювати тоді, коли хтось може її знайти, зрозуміти, поставити на її основі питання, використати для рішення або вимагати змін.

У цьому і полягає одна з головних ролей комунікації у впровадженні ІПВГ: перетворювати відкриту інформацію на зрозумілий і придатний до використання ресурс, а міжнародний стандарт — на механізм, цінність якого бачать не лише ті, хто вже працює всередині нього.

І саме досвід ІПВГ показує ширший принцип для міжнародних партнерств: недостатньо домовитися про правила і виконати їх формально. Стійке партнерство виникає там, де його учасники розуміють значення спільної роботи, бачать її результати й можуть пояснити їх іншим.

Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції