Демократичний розвиток України в умовах війни та відновлення неможливі без сильних, спроможних громад. Проте спроможність вимірюється не лише бюджетами, а й рівнем залученості жителів до ухвалення рішень. Нещодавно ГО «НОВА Енергія» зібрала представників Троїцької, Миколаївської та Вербківської громад на семінарі «Від правил до практики: впровадження сучасних Статутів у громадах Дніпропетровщини». Обмін досвідом між цими громадами підсвітив кілька важливих тенденцій, які сьогодні визначають розвиток локальної демократії в Україні.
Новий Статут може відповідати закону, містити всі передбачені форми участі та разом з тим залишатися «неробочим» для людей. Це стає помітно лише тоді, коли абстрактне «право на участь» ми переводимо у площину простих запитань: скільки людей реально можна зібрати на загальні збори, як повідомити про слухання тих, хто виїхав із громади, хто має право голосувати онлайн і що відбувається, якщо електронну консультацію відкрили, а пропозицій майже немає.
Саме з такими питаннями працювали представники Троїцької, Миколаївської та Вербківської громад під час семінару «Від правил до практики: впровадження сучасних Статутів у громадах Дніпропетровщини». До цього етапу робочі групи вже підготували частину Положень, а 433 жителі трьох громад взяли участь в опитуванні «Бачення статуту очима жителів».
Під час практичної вправи учасникам запропонували кілька ситуацій із життя громади й попросили визначити, яку форму участі варто застосувати. Загальні збори називали часто — разом із публічними консультаціями.
Практичне завдання стало можливістю ще раз проговорити важливі моменти перед фінальним доопрацюванням та ухваленням оновлених Статутів. Виявилося, що навіть у тих питаннях, які вже здавалося б добре зрозумілі, учасники іноді робили різні висновки щодо того, який саме механізм участі варто застосовувати.
«Тепер треба точно прочитати Статут. Був переконаний, що Статут можна прийняти на загальних зборах» — зазначив Сергій Васильович із Миколаївської громади.
Такі ситуації дали змогу ще раз перевірити на практиці, як працюють передбачені Статутами механізми участі, уточнити спірні моменти та повернутися до положень, які потребують особливої уваги перед фінальним ухваленням документів.
Це збігається і з результатами опитування: у всіх трьох громадах загальні збори та громадські слухання належать до форм, які люди найчастіше обирають для важливих місцевих рішень.
Але вже під час обговорення самої процедури виникла суперечність. Щоб загальні збори були повноважними, на них має бути присутня більше ніж половина жителів відповідної території. Для невеликої вулиці це ще можна уявити. Для великого села — часто ні.
Учасники говорили про це прямо: за такої вимоги загальні збори ризикують залишатися фактично «мертвим інструментом». Не тому, що вони не потрібні громаді, а тому, що необхідну кількість людей фізично складно зібрати.
І це вже проблема, яку не виправити кращим формулюванням у місцевому Статуті.
Громада може продумати, як ініціювати збори, як повідомити людей, як оформити їхні рішення. Але вона не може місцевим Положенням змінити норму закону. Тому під час семінару говорили і про потребу піднімати це питання ширше — як проблему, що може потребувати змін на законодавчому рівні.
У цьому є важливий урок і для інших громад, які зараз оновлюють Статути: недостатньо перевірити документ на відповідність закону. Варто перевірити ще й те, чи можна виконати передбачену ним процедуру в реальних місцевих умовах.
У Троїцькій громаді один із інструментів участі встигли перевірити ще до завершення роботи над Статутом.
Коли робоча група опрацьовувала Положення про публічні консультації, у громаді паралельно розпочався збір пропозицій і проєктів до локального Плану дій справедливої трансформації. Електронні консультації можна було одразу застосувати в реальній роботі.
Пропозицій надійшло небагато.
Але саме це й дало матеріал для доопрацювання Положення. Після власного досвіду питання вже звучало інакше: не лише як провести консультацію, а як зробити так, щоб люди нею скористалися.
Чи достатньо повідомлення на офіційному ресурсі? Чи зрозуміло людям, що саме вони можуть запропонувати? Чи знають вони, на що вплине їхня участь? Чи отримають відповідь після того, як подадуть пропозицію?
Троїцька громада фактично пройшла той цикл, який варто закладати в роботу зі Статутом: спочатку сформулювати правило, потім перевірити його в реальній ситуації, побачити слабкі місця і вже після цього доопрацьовувати текст.
Для вугільних громад це має окрему вагу. Статут тут визначатиме не лише загальні правила місцевої демократії. Через нього громада також має створити зрозумілі способи участі в рішеннях, пов’язаних зі справедливою трансформацією, відновленням і майбутнім території.
Чому громадські слухання починаються задовго до дня їх проведення
Ще одне практичне завдання мало завершитися готовою дорожньою картою громадських слухань: від визначення теми та ініціатора до інформування, проведення, протоколу й роботи з пропозиціями. Саме так ця вправа була задумана в програмі семінару.
До кінця маршруту учасники не дійшли.
Найбільше часу забрало питання, яке спочатку виглядало одним із найпростіших: як повідомити людей так, щоб вони справді долучилися.
Досить швидко стало зрозуміло, що сайту громади та Facebook сторінки недостатньо. Учасники почали називати місцеві медіа, чати населених пунктів, дошки оголошень, активних жителів.
Тоді один із учасників запропонував ще й «ОБС».
— Що це?
— Одна баба сказала.
Усі засміялися, але розмова після цього стала значно конкретнішою. У невеликих громадах інформація часто доходить до людей не через офіційні сторінки, а через тих, кого вони знають і кому довіряють. Тож учасники почали згадувати вже не абстрактні «канали», а конкретних людей: хто може повідомити старших мешканців, хто має контакт із молоддю, хто знає жителів віддалених сіл.
Миколаївська громада навела свій приклад. Через евакуацію частина людей зараз перебуває поза громадою. Але з ними регулярно спілкуються ті, хто займається видачею гуманітарної допомоги. Вони знають мешканців, знають, хто де перебуває, мають прямий контакт із родинами.
Тож через цю мережу можна не лише повідомляти про допомогу, а й запрошувати людей до громадських слухань, консультацій чи інших обговорень.
Для Миколаївської громади це особливо важливо: якщо людина виїхала, це не означає, що вона перестала бути частиною громади і має втратити голос у питаннях її майбутнього.
Окремо говорили про онлайн- та змішані громадські слухання.
Представники Вербківської громади мали приїхати на семінар, але в день заходу змогли долучитися лише дистанційно. Вони розповіли, як була організована робота їхньої робочої групи над Статутом, а практичні завдання також виконували онлайн. Вербківська та Троїцька громади працювали зі змішаним форматом слухань, Миколаївська — з онлайн-форматом.
І тут виникли вже дуже конкретні питання: як перевірити, хто саме підключився? Як підтвердити, що людина має право брати участь у слуханнях цієї громади? Що робити з голосуванням? Через яку платформу це організувати?
Однієї відповіді не знайшли. Але ці питання з’явилися зараз, коли правила ще можна змінювати, а не в день реальних слухань.
Статут як тест на те, чи справді громада готова до участі
За розмовами про загальні збори, електронні консультації чи онлайн-голосування під час семінару виникла ще одна тема.
Люди звикли до моделі: ми обрали депутатів — далі вони мають вирішувати.
Представницька демократія від цього нікуди не зникає. Але Статут може додати до неї іншу практику: дати жителям можливість увійти в розмову ще до того, як рішення ухвалене.
Не просто почути про результат. А запропонувати, заперечити, поставити питання, підтримати інший варіант.
Це особливо важливо для громад, які проходять справедливу трансформацію. Рішення про місцеву економіку, відновлення, інфраструктуру чи використання ресурсів матимуть довгострокові наслідки. І питання участі тут — це питання не кількості консультацій, а того, чи є у жителя реальний момент і зрозумілий спосіб вплинути на рішення.
Наступним таким тестом для Троїцької, Миколаївської та Вербківської громад стануть громадські слухання щодо самих Статутів. За результатами опитування, від 77% до 81% респондентів готові долучитися до них або принаймні розглядають таку можливість.
Тому перед ухваленням Статуту корисно поставити до кожного ключового інструменту прості питання: хто реально зможе ним скористатися, що може цьому завадити і чи знає громада, як цю перешкоду прибрати.
Саме так документ перестає бути збірником правильних процедур і стає правилами, за якими громада справді може працювати.
Семінар «Від правил до практики: впровадження сучасних Статутів у громадах Дніпропетровщини» проведено в межах проєкту «Статути вугільних громад Дніпропетровщини: від формальності до співучасті», який реалізує ГО «НОВА Енергія» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
